Реріх Олена Іванівна

У 1241 році предки Голенищевих-Кутузових брали участь у битві зі шведами на Неві під Іжорою під керівництвом Олександра Ярославовича. Далі по прямому родоводу лінії йдуть Андрій Гаврилович, Прокофій Андрійович (Прошка) і в четвертому поколінні: Олександр Прокоф’євич, Ананій, Григорій і Федір Александровичі. Федору за його неспокійний характер в народі дали прізвисько Кутуз (тюркське слово), означає «запальний, скажений». Звідси і пішло прізвище Кутузових.

У Ананія Олександровича були сини Олександр, Євстафій, Данило, Алферий і Василь. Останній мав прізвисько Халява, означає «високий і довгоногий». Він був новгородським посадником в 1471 році. Отже, з п'ятого покоління пішов додаток до прізвища: Голенищеві-Кутузові.

У Василя Ананєвича (Халяви) були сини Михайло, Тимофій, Опанас, Іван і Василь. Син Іван був у 1506 році воєводою Московського князівства. У сьомому коліні були члени великокняжої думи, там по прямому родоводу лінії йде син Василя Васильовича – Стефан, у восьмому поколінні – знову Василь, потім Федір, Савін, Іван, що отримав грамоту, що дарувалася, від царя (на маєток) у 1686 році, потім Йоан і в 13-м поколінні Матвій. Він одружився на Бедринській. У них були сини: Іван, Іларіон, Василь. Таким чином, Матвій Іванович є загальним предком (дідом) Михайла Ілларионовича і Івана Васильовича Голенищевых-Кутузовых.

Лінія Івана Матвійовича

Про Івана Матвійовича Кутузова О.І.Реріх розповідала таку легенду. Іван Матвійович одружився на Прасков’ї Луці Чіріковій, який дуже гордився своїм багатим походженням. У них окрім дочки Олександри були два сини – обидва військові. Перший мав наречену. Під час війни 1812 року з Наполеоном від нього довго не було вістей, тому наречена вирішила, що жених загинув, і пішла в монастир. Проте він залишився живий, а наречена, незважаючи на прохання піти з монастиря, була вірна своєму рішенню, тобто залишилася черницею. Тоді жених з горя застрілився.

Лінія Іларіона Матвійовича

Іларіон Матвійович Голенищев-Кутузов був талановитим інженером. За його проектом в Санкт-Петербурзі побудований канал Грибоєдова. У Іларіона були два сини – Семен і Михайло (майбутній полководець) і дочка Ганна.

Ганна вийшла заміж за Ушакова і мала від нього дочку Прасков’ю. Прасков’я вийшла заміж за Івана Сновидова. У них була дочка Катерина. Катерина вийшла заміж за П. А.Костюрина і народила дочку Любов, яка вийшла заміж за Богословського.

Перший син Іларіона Матвійовича, Михайло Ілларіонович Кутузов (1745-1813), був одружений на Катерині Іллівні Бібіковій (дочки генерала Іллі Олександровича Бібікова).

У М.І.Кутузова був один син, що помер у дитинстві, і п'ять дочок : Прасков’я, Ганна, Єлизавета, Катерина і Дарина.

Прасков’я була у шлюбі за таємним радником Матвієм Федоровичем Толстим. У Санкт-Петербурзі живе одна з праправнучок Товстих - Людмила Іванівна Товста.

Ганна була у шлюбі за генерал-майором Миколою Захаровичем Хитрово.

Єлизавета – за флігель-ад'ютантом графом фон Тизенгаузеном, потім за генерал-майором Миколою Федоровичем Хитрово.

Катерина – за генерал-майором князем Кудашовим, другим шлюбом за генерал-майором Сарочинським.

Дарина – за Федором Петровичем Опочініним, обер-гофмейстером.

Лінія Василя Матвійовича

У Василя Матвійовича Голенищева-Кутузова були два сини – Федір та Іван. Син Івана Васильовича Василь (16-е покоління від родоначальника) одружився на Азарєвій Ганні Василівні (рід. 1832) сім'я жила в Холмському повіті Псковської губернії в селі Капищево (тепер Торопецький район Тверської області). Василь Іванович мав звання підполковника. У 1876 році був призначений почесним світовим суддею в Торопецькому окрузі.

У сім'ї Василя Івановича Голенищева-Кутузова були чотири дочки і чотири сини, два сини померли у дитинстві.

Діти Василя Івановича і Ганни Василівни Голенищевих-Кутузових

Старший син Іван закінчив Імператорський ліцей, був предводителем дворянства у Псковській губернії.

Молодший син Василь (род. 1864) був військовим. Одружився на Анастасії Василівні Серебряковій, дочці губернського предводителя дворянства в області Війська Донського і камергера Його Величності. Дружина Серебрякова з роду Небольсіних – внучка брата отамана Платова.

Василь Васильович Голенищев-Кутузов мав чотирьох дочок. Дружина його померла ще в Росії, а він з дочками виїхав в 1919 році за кордон. Доля розкидала усю сім'ю по білім світі.

Старша дочка Ганна (Альма) стала настоятелькою монастиря в Єрусалимі.

Анастасія (Ольга) вийшла заміж за сина генерала Чебикіна, командира гвардії одного з округів у Петрограді. У них були син і дочка. Пізніше переїхали в США. Дочка померла рано.

Син Чебикіних одружився на внучці П. А. Путятіна – Мар’яні Марковій (за кордоном).

Олена (Валентана) переїхала в США і жила під ім'ям міс Безіл, працювала в якійсь освітній установі. Усі жили бідно. Нікого з них вже немає в живих.

Старша дочка Голенищевих-Кутузових, Василя Івановича і Ганни Василівни, – Євдокія Василівна (род. 1855) успішно закінчила Петербурзьку консерваторію. Вона володіла надзвичайно красивим колоратурним сопрано і співала з величезним успіхом в опері Маріїнського театру у Петербурзі і за кордоном у Парижі.

В Євдокію Василівну закохався Степан Миколайович Мітусов, покровитель мистецтва, що належить до древнього дворянського роду. Мітусов заплатив театру величезну неустойку, і Євдокія Василівна пішла зі сцени і вийшла за нього заміж. Проте із-за важкої вдачі С. Н. Митусова вони через декілька років розвелися. У 1882 році Євдокія Василівна вийшла заміж за князя Путятіна Павла Арсеньевича (1837-1919). Від першого шлюбу вона мала сина Степана Степановича Мітусова (1878-1942). Одна з дочок С. С. Мітусова, Людмила Степанівна Мітусова, живе у Санкт-Петербурзі. У Путятіної від другого шлюбу були дві дочки - Софія і Мар’яна. Вони зі своїми сім'ями виїхали після революції за кордон. Софія з чоловіком Потоцьким Дмитром і дочками Софією і Марією, а Мар’яна з сином Леонідом і дочкою Мар’яною. Її чоловік, генерал Марков, був вбитий на громадянській війні.

Анастасія Василівна Голенищева-Кутузова вийшла заміж за Михайла Костянтиновича Шаховського і мала від нього трьох синів і двох дочок. Її син Костянтин, гусар, одружився на Ліонозовій і мав двох синів - Михайла і Георгія, які загинули під час революції. Старша дочка Костянтина – Катерина вийшла за барона Ван-Ховена. Після революції жила у Берліні, мала дивовижний голос. Про інших членів сім'ї нічого не відомо.

Син Шаховських – Яків Михайлович був директором Агрокульт-училища у Псковській губернії. Був одружений на дочці місцевого священика, у 1938 році працював агрономом в «Печорах» Псковської області. У Якова були три сини і дві дочки. Старший син – Костянтин став священиком, Мстислав помер на військовій службі у Ревелі, молодший син вчився в університеті у Петрограді. Старша дочка вийшла заміж, а молодша жила з батьками.

Людмила Василівна Голенищева-Кутузова вийшла заміж за Миколу Рижова. Він закінчив Військово-медицинську академію, але пішов по цивільній службі, був членом міської управи у Петрограді.

У Рижових було четверо дітей: старша дочка Людмила, розлучена з чоловіком – інженером Херестом, померла ще до революції у Петрограді.

Син Борис був директором Імператорського фарфорового заводу, загинув у роки революції.

Син Микола одружився на дочці генерала Троцького, розвівся і у другім шлюбі був одружений на Платовій, мав від неї сина.

Сама молодша дочка Ксенія Рижова вийшла заміж за полковника Іллю Еммануїловича Муромцева, фахівця з радіотелеграфу. Він перебував членом урядової комісії із закупівлі в Америці військового спорядження і переїхав в Америку з сім'єю ще до революції.

Ксенія Рижова була талановитою поетесою і перекладачкою іноземних новел. Добре володіла іноземними мовами. Листувалася зі своєю кузиною О.І.Реріх вже тоді, коли Реріхи жили в Індії. Олена Іванівна дуже любила Ксенію і вважала її не лише родичкою, але і близькою подругою. Ксенія і її чоловік давно померли, а дві їхні дочки - Ксенія і Галина жили в Америці. Ілля Муромцев був близьким родичем професора Муромцева, голови Першої Державної думи при Тимчасовому уряді.

Катерина Василівна Голенищева-Кутузова – мати Олени Іванівни Реріх вийшла заміж за архітектора Івана Івановича Шапошникова. Олена Іванівна вийшла у 1901 році заміж за художника Миколу Костянтиновича Реріха, який був спочатку секретарем, а потім директором Школи Імператорського Товариства Заохочення художеств. Мала двох синів - Юрія (хрещений 8 серпня 1902 року у Покровському соборі м. Бологоє) і Святослава (народ. 1904).

Нащадки п'яти дочок М.І. Голенищева-Кутузова

У Прасков’ї була дочка Ганна, вона вийшла заміж за Голіцина. У них було восьмеро дітей: Катерина, Іларіон, Федір, Павло, Микола, Гавриїл, Феофіл, Іван.

У Івана були діти: Матвій, Іван і Дмитро.

У Івана Івановича був син Іван, а у нього дочка Людмила і син Іван.

У Ганни були чотири сини: Олексій, Михайло, Олександр і Федір.

У Єлізавети була дочка Дарина, яка вийшла заміж за Фікельмона. У Дарини народилася дочка Катерина, а у неї була дочка Єлізавета, яка вийшла заміж за Кларі-унд-Андрігена.

У Катерини була дочка Катерина. Вона вийшла заміж за фон Карл Пиляра.

У Дарини був син Костянтин. Він одружився на Вірі Іванівні Скобелевій.

У Костянтина був син Федір, дочки Дарина і Катерина. Катерина вийшла заміж за Миколу Павловича Пучкова. У них були діти Микола, Дарина і Віра. Віра вийшла заміж за Романовського, а Дарина за С. Д.Набокова.

У Віри Романовської були два сини: Олександр і Павло.

Павло Романовський одружився на Завалишиній, і у них були дві дочки: Наталія і Ганна.

* * *

Голенищеві-Кутузові були в спорідненості з Мусоргськими і Чіріковими. Знаменитий композитор Модест Петрович Мусоргський доводився Євдокії, Анастасії, Катерині, Людмилі, Івану і Василю Голенищевим-Кутузовим чотириюродним братом по материнській лінії.

Прасков’я Лука Чірікова вийшов заміж за брата батька М.І.Кутузова, його дядька Івана Матвійовича. Він же доводився дядьком і Івану Васильовичу, прадідові Олени Іванівни Реріх. Їх дочка Олександра Іванівна вийшла заміж за Івана Голенищева-Кутузова з іншої родової гілки. Їхній син Федір одружився на сестрі матері Мусоргського – Єлізаветі Іванівні Чіріковій.

Приїжджаючи на батьківщину, Мусоргський часто бував у своїх кузин і, приходячи до них, виконував музику і наспівував, вітаючи їх по придуманих їм же іменах: Додонській – Дуня, Катонській – Катя, Людонський – Людмила, Стасенській – Анастасія.

Тут, в Канищеві, маєтку Василя Івановича Голенищева-Кутузова, було легко і весело, добре працювалося, і Модест Петрович із задоволенням відвідував цей будинок.

Василь Іванович і Михайло Ілларіонович Кутузови мали спорідненість з Мусоргськими і з інших сторін. Прабабка М.П.Мусоргського вийшла заміж за Юрія Юрійовича Голенищева-Кутузова у 1758 році, а рідна сестра матері композитора, Єлизавета Іванівна Чірікова, вийшла заміж за Федора Даниловича Голенищева-Кутузова.