Новини МЦР

Пакт Реріха був дуже важливою дією, яка поєднувала у собі метаісторичний та історичний процеси, спрямовані на збереження і зміцнення культури нашої планети. Треба відмітити, що ідея такого пакту була запропонована М.К. Реріхом ще до Першої світової війни. Необхідність такого міжнародного договору Микола Костянтинович інтуїтивно відчував ще до того, як пакт став його планетарною місією.

На початку 30-х років минулого століття, за кілька років до Другої світової війни, виник рух, який завершився юридичним документом, що отримав назву Пакт Реріха. Метою його був захист культурної спадщини планети у мирний час і під час війни. Пакт був підтриманий низкою держав Америки та президентом США Франкліном Рузвельтом. На жаль, Пакт не був підписаний Радянським Союзом.

Власне, на цьому можна було б зупинитися, провівши юридичний аналіз Пакту, осмисливши його антивоєнну спрямованість та його історію. Однак Пакт Реріха був глибшим і цікавішим за своїм змістом, ніж просто документ на захист культурної спадщини. Пакт Реріха був пов'язаний із трьома моментами, проникнення в суть яких відкриває ще один смисл, не менш важливий, а можливо й найважливіший. Ці три моменти були такі: листи Олени Іванівни Реріх Франкліну Рузвельту, пророча серія картин Миколи Костянтиновича і Знамено Світу, символ цього Пакту, який мав глибокий еволюційний зміст.

Відомо, що в ці ж роки (1935-1936) Олена Іванівна написала президенту США низку унікальних листів. В них був поданий блискучий аналіз міжнародної обстановки. Олена Іванівна звертала особливу увагу на Росію і доводила необхідність союзу США і Росії у ситуації, яка склалася. Важко сказати як Рузвельт поставився до цих листів, відповідей на них у нашому архіві нема. Можливо, вони знаходяться в іншому місці і коли-небуть ми про це дізнаємося. Можна припустити, що ці листи в якійсь мірі повпливали на укладання союзу США з Росією вже під час війни.

Майже у той самий час М.К. Реріх починає писати свою пророчу довоєнну серію. 1931 року він пише «Квіти Тимура». Ми бачимо гірський пейзаж, вежу, на якій горить сигнальний вогонь, який попереджає про воєнну небезпеку, і вершника у воєнному спорядженні, який сідлає коня. Все ясно на цій картині. І хоча вона належить до зовсім іншого часу, тим не менше вона символічно нагадує нашим сучасникам про загрозу небезпеки.

Картину, яка слідує за нею, «Армагеддон», було написано Реріхом в 1936 році, і зображене на ній прямо свідчить про наступаючі події. Старий град, що горить і люди, які його покидають. Все те, що потім відбудеться в Європі, буде виглядати так само: розбомблені міста, що горять, і вервечки біженців, які йдуть в нікуди.

Це були картини-попередження. Але на них ніхто не звернув уваги. Насувалася світова війна, але в це не вірили, і всі спокійно робили свої справи. І неочікувано у серії з’являється руський билинний богатир «Святогор» (1938). Який подвиг він має здійснити, було ще не зрозуміло.

Але зі «Святогором» до пророчої серії символічних картин увійшла Росія. Одна з цих картин «Армагеддон» (1940). Полум’я і дим застилали помешкання, в небі відображалися сполохи багряного вогню. Росії також загрожував Армагеддон, але ще гірший, ніж перший. Якщо «Святогор» був настроєний на подвиг, то «Армагеддон» – пряма вказівка на війну, в яку неминуче буде втягнута Росія. Не надіючись на те, що попередження будуть почуті і їх зрозуміють, Реріх створює низку картин про війну, яка загрожує Росії. «Вісник від Гімалаїв» (1940) вказував на місце, звідки йшли попередження. По гірському озеру, вкритому ранковим туманом, на старому човні пливе людина. Її обличчя не розгледіти, її одежа проста і ненадійним є човен.

Вслід «Віснику» Реріх пише картину «Богатирі пробудились» (1940). Як і низка інших у цій серії, вона мала символічний характер. У величезній таємничій печері пробуджуються руські богатирі у боєвих шлемах і кольчугах. Саме вони мають прийняти перший удар. Але з Батьківщини йшли невтішні вісті, там не вірили у рокований напад. І Реріх пише «Вістку Тирону» (1940), поклавши в її основу легенду про Тирона, який не повірив попередженню про загрозу його вбивства і тому гине.

Картину «Сліпий» Реріх написав на початку 1941 року. По вулиці стародавнього міста мечеться людина, яка не розуміє, що відбувається і куди їй бігти. І в такому своєму гасанні вона виявляється все ближче до будинків, що палають і з яких виривається полум’я і летять горючі іскри.

І нарешті, унікальна картина «Гесер-хан» (1941), яка пригнічує своєю трагічною красою. На все небо – червоні полум’яніючі барви. І невідомо - чи то відображення багаточисельних пожеж чи кровавий захід сонця. На цьому страшному тлі невеличка стрімка фігурка вершника, що натягнув лука, з якого от-от вилетить стріла, щоб повідомити людям про неминучість страшної біди, що насувається.

І біда прийшла на Батьківщину 22 червня 1941 року. Ті, хто був відповідальний за країну, не повірили жодним попередженням. Попередження, які йшли від Гімалаїв, були не єдиними. В Москві не вірили ані офіційним повідомленням, ані донесенням зовнішньої розвідки. На полях Росії розпочалася тяжка виснажлива війна. 1942 рік був найтрагічнішим і в якійсь мірі здавався безнадійним. У цей доленосний рік, коли ворожа армія захопила величезну територію СРСР, Микола Костянтинович пише дві картини, які завершують пророчу серію про Вітчизняну війну 1941 – 1945 років. Але тоді до 1945 року було ще далеко. Одну картину було присвячено Олександрові Невському. Руський полководець їде по скривавленому ледовищу після переможного Льодового побоїща, скорботно схиливши голову. Навколо лежать вбиті руські воїни, і він переживає велике горе – страшну ціну довелося сплатити за перемогу. І ця пророча картина про ціну перемоги Росії у Вітчизняній війні теж була цілком реальною, але в тяжкому 1942 році важко було повірити в цю перемогу.

Цього ж року він створив полотно, яке назвав одним всевміщаючим словом «Перемога»: на тлі гірського пейзажу Руський богатир мечем знищує дракона зла і війни. Ці точні і пророчі картини свідчать не лише про здібності художника, але й про багато чого, що оточувало його і пов’язувало з процесом космічної еволюції.

Ця еволюція була відображена і в символі Знамена Миру Світу, яке було відмітним знаком Пакту Реріха. Символ цей є набагато складнішим. Сам Реріх трактував його таким чином: минуле, теперішнє і майбутнє в єдиному колі вічності. Три кола часу, охоплені великим колом вічності. Можна сказати, що символ Часу. Відомо, що час нашого щільного світу значно різниться від часу світу вищого стану матерії. Якщо в нашому світі час розділений на минуле, теперішнє і майбутнє, то у світі високого стану матерії ця диференціація відсутня, а минуле, теперішнє і майбутнє складають єдине цілісне явище, виражене в символі Знамена Миру Світу нерозривним колом вічності.

Таким чином, вектор руху від диференційованого часу щільної матерії до цільного часу високого стану матерії являють собою шлях космічної еволюції – від нищого стану до вищого, до цільного часу вічності. Ми також читаємо у цьому символі, який нам видається дуже простим, найважливіший космічний закон: вище у космічній еволюції веде за собою нижче. Інакше кажучи, без проводу вищої матерії нижча не здатна до космічної еволюції. Тут же ми можемо прочитати й інший, не менш важливий космічний закон: кожне земне явище має два боки – земний і небесний, чи космічний, який пов'язаний з вищою матерією. Проблема в цьому випадку є в тому, чи бачимо ми той інший бік, чи відчуваємо його і чи вміємо ми користуватися в своєму пізнанні реальністю цього боку. Історія людства дає нам далеко не надійні приклади стосовно цього.

Всі три моменти, пов’язані з Великою війною середини ХХ століття і з космічною еволюцією, мають те саме джерело, без осмислення якого ми можемо сприймати Пакт Реріха лише як один з багатьох звичайних міжнародних документів. Це джерело робить всю творчість Олени Іванівни і Миколи Костянтиновича Реріхів, і особливо їхню діяльність по Пакту, метаісторичною. Микола Костянтинович визначив метаісторичний процес як «історію поза істориками».

Метаісторичний процес є слабко вивченою або зовсім не вивченою частиною земного історичного процесу, що представляє собою її найважливіший духовний бік, який пов’язує цей процес із вищою космічною матерією. Саме через метаісторичний процес реалізується космічний закон: вище в еволюції веде за собою нижче. Для такого водійства мають бути чіткі духовні та матеріальні умови. Нам відомо, що на Землі, починаючи з глибокої давнини, знаходиться група Вчителів, які стоять на сходинках космічної еволюції набагато вище від нас. Їхня метаісторична творчість формує земний історичний процес. Пакт Реріха є одним з найважливіших моментів цього метаісторичного процесу. Саме через цей Пакт йшов реальний зв'язок земного історичного процесу з космічною еволюцією.

Вчителі проводять свої ідеї через Вісників, втілених на Землі зі своєю особливою місією. В даному випадку мова йде про Олену Іванівну та Миколу Костянтиновича Реріхів. Багатьом тепер відомо, що саме через Реріхів одним із Вчителів було передано філософію космічної реальності, або Живу Етику. У цій філософії представлені знання про світобудову, про космічну еволюцію, про нове космічне мислення і про нову систему пізнання. Жива Етика являє собою не тільки метаісторичне джерело, а й фундамент космічного мислення, яке діє в просторі культури. Згідно Живій Етиці, енергетичний простір культури є основою космічної еволюції людства.

Відомо, що філософія космічної реальності давалася Олені Іванівні Реріх паралельно з роботою Миколи Костянтиновича над Пактом. Пакт охорони пам’яток культури та історії і їх закладів був результатом співробітництва його авторів із Вчителем і повністю був заснований на метаісторичних ідеях філософії космічної реальності. Саме в Пакті Реріха містилась творча можливість поступу людства по сходинках космічної еволюції.

Але чому саме пам’ятки, їх охорона в найширшому смислі цього слова були висунуті в Пакті як головне завдання? Як вони стосуються метаісторії і космічної еволюції? Відповім – якнайбезпосередніше.

Пам’ятки культури є енергетикою самої культури. Енергетика без матерії не існує, її немає у вільному стані. І в енергетиці не існує руху, нема певних явищ і процесів і в Космосі, і на Землі. Чим вищий стан матерії, тим вища і енергетика. Величезні її запаси є у пам’ятках справжнього мистецтва.

«Сили пітьми прекрасно розуміють, – читаємо ми в книжці Живої Етики, – скільки потужних еманацій випромінюють предмети мистецтва. Серед натисків пітьми такі еманації можуть бути кращою зброєю. Сили пітьми намагаються знищити предмети мистецтва, або в крайньому випадку, відвернути від них увагу людства. Треба пам’ятати, що відкинутий, позбавлений уваги твір не може випромінювати свою благотворну енергію. Не буде живого зв’язку між холодним глядачем чи слухачем і замкнутим творінням. Сенс перетворення думки у твір дуже глибокий, інакше кажучи, він є притягувальним магнітом і збирає енергію. Так кожен твір живе і сприяє обміну і накопиченню енергії.

Серед Армагеддону ви можете переконатися, як виявляють впливи твори мистецтва. Ціла Епоха охоплена такою стурбованістю про дорогоцінні твори. Наші хранилища наповнені багатьма предметами, які люди вважають втраченими. Може бути, що деякі з них будуть повернуті народам, які не зуміли зберегти їх.

Немало Ми рятували творів мистецтва. Ми бачили як хитрували темні, щоб затруднити такі цілющі умови. Але Ми знаємо із Найвищих сфер, коли потрібно допомогти людству. У тонкому світі вже давно відомий цей припис. Ми не приховуємо заходи термінові, бо Армагеддон, який відбувається, має завдання розкласти усі енергії людства. Так надіються темні, але Ми знаємо, що протиставити їм. Тож помічайте, куди спрямовано нашу турботу» ^[1].

Цей унікальний фрагмент дає нам достатньо ясне уявлення про енергетику найрізноманітніших творів мистецтва, яке є основою космічної еволюції. Завдання збереження цієї енергетики, захисту її від руйнування і знищення є найважливішим моментом у формуванні метаісторичного процесу, у просторі якого й реалізується космічний закон: вище веде за собою нижче в еволюції. Саме енергетика мистецтва, в тому числі архітектура, є необхідною ланкою, через яку формується вплив Вищого на нашу еволюцію. Вона провідник образів Краси зі світу вищого стану матерії у щільний світ. Архітектурні пам’ятки, які дійшли до нашого часу, які мають енергетику краси, є, в свою чергу, зв’язком із космічною матерією вищого стану. Якщо такий архітектурний твір зруйнувати, то енергетиці нашої еволюції буде завдано великої шкоди, яка одразу відгукнеться й на енергетиці культурного поля. І чим більше знищується творів справжнього мистецтва, архітектурних пам’яток, тим слабшим стає простір культури, куди темні негайно запускають свої підробки й різного роду кітчі.

Космічним завданням Пакту Реріха, створеного у співпраці з Вищим, є захист еволюційної енергетики планети Земля. В історії людства такого Пакту ще не існувало. Його виникнення у ХХ столітті нашої ери було обумовлено кризовим станом багатьох творчих напрямків і насамперед творчості космічної еволюції. Вихід з цього найтяжчого стану один – зміцнення енергетики культурного поля країни і планети. Пакт Реріха досі не осмислений ані філософськи, ані духовно. Час зрозуміти його космічний характер і походження. Бо Пакт Реріха не тільки юридичний документ, а й ціле явище, пов’язане з метаісторичним пізнанням і космічною еволюцією.

У ХХ столітті СРСР не підписав Пакт Реріха; в ХХІ столітті в Росії триває руйнування культури, її пам’яток і відбувається знищення нашої еволюційної енергетики. Ті, хто цим активно займається, чи розуміють вони, що творять? Їхнє невігластво не має меж. У свій час М.К.Реріх сказав, що невігластво – найстрашніший злочин. Ми всі зараз є свідками цього страшного злочину. Я не буду зупинятися на стані з культурою в Росії. Він гірший, ніж де-небудь. Все питання: що із цим робити? І найвизначніше і страшне – спроба різних прошарків держави і суспільства зруйнувати спадщину саме Реріхів, вивести її із творчого і наукового простору. І, накінець, забути повністю про велике явище Пакту Реріха.

Тільки протистояння людей, які розуміють, що таке культура, краса і культурна спадщина, дасть можливість зберегти безцінний скарб планети і в цілому нашої країни зокрема.

Без минулого немає майбутнього, стверджував М.К. Реріх. Руйнуючи минуле, його культурні і історичні пам’ятки, знищуючи їхню енергетику, ми знищуємо своє майбутнє. Пакт Реріха працює на наше майбутнє. І від нас самих залежить, чи зуміємо ми зберегти своє минуле для майбутнього, чи зможемо реалізувати ідеї Пакту Реріха про захист культурної спадщини, про збереження історичної пам’яті. Минуле з майбутнім пов’язує наше теперішнє, в якому ми живемо, працюємо, творимо і боремось в ім’я нашого майбутнього. Пакт Реріха є реальний знак космічної еволюції. Це наш орієнтир на важкому й складному еволюційному шляху людства. Пакт Реріха повністю направлений на цю еволюцію, що стверджує Світло, Красу і Мир. І не будемо забувати, що Пакт Реріха в усій його повноті є космічним явищем, яке пов’язує нас через нашу культурну спадщину зі світом високого стану матерії, зі світом, який веде нас по шляху космічної еволюції і надає нам можливість уникати провалів хаосу і пітьми.

Переклад Козар В.А.
   Квітень, 2018 р
   Київ

1. Надземное, 122.

Джерело: журнал «Культура и время», 2010, №4, С. 38-41