Новини МЦР

Людмила Василівна Шапошникова

Урочистий вечір, присвячений 134-річчю з дня народження О.І. Реріх, відбувся 12 лютого в Центрі-Музеї ім.М.К.Реріха. Його відкрив стипендіат Благодійного Фонду імені Олени Іванівни Реріх, лауреат міжнародних конкурсів Лука Окросцварідзе, який зіграв прелюдію Баха в концертній транскрипції Зилот.

Присутні в залах музею гості з нетерпінням чекали виступу генерального директора Музею імені М.К.Реріха, академіка РАПН та РАКЦ, першого віце-президента Міжнародного Центру Реріхів, заслуженого діяча мистецтв РФ і відомого реріхознавця Л.В. Шапошникової.

«Велика дочка Росії» – так вона назвала Олену Реріх. Людмила Василівна казала про історичний парадокс: «Що більше часу відділяє нас від Олени Іванівни, то більшою стає її популярність і значення у наших країнах і за кордоном. Олена Іванівна була представником безсмертних. І цей парадокс – парадокс безсмертя. Це, звичайно, не фізичне безсмертя, безумовно, не інтелектуальне, а те духовне високе безсмертя, яке проходить крізь всю історію людства». Олена Іванівна Реріх працювала зі своїм чоловіком Миколою Костянтиновичем Реріхом. На них була покладена дуже важлива місія – зміна свідомості людини планети Земля. Л.В. Шапошникова порівняла працю О.І. Реріх з боротьбою між світлом і темрявою: «Таке вже наше людство! Якщо Олена Іванівна – це світло, то люди, які на неї нападають і які її не розуміють – це практично тьма». Місія Реріхів була пов'язана з космічною еволюцією в один з найважчих періодів життя людей. «Крило Люцифера віяло над ХХ століттям, – словами О. Блока продовжила Людмила Василівна. – Розумієте, це эпоха, що пройшла двома світовими війнами, пройшла революціями, громадянськими війнами і, природно, це століття виявилося тим часом, в якому потрібно провести зміну свідомості існуючого людства». Микола Костянтинович був великим художником, а Олена Іванівна – великим мислителем. Їх гармонійне поєднання було дивовижно потужним. Їх ідеї втілилися у вченні про Космічну Еволюцію людства. «Все мистецтво Миколи Костянтиновича було просякнуте ідеями цього вчення. І вся творчість Олени Іванівни теж була просякнута цим вченням, – продовжила Л.В. Шапошникова, – Це вчення про нову науку, нову свідомість, про нову епоху». Людмила Василівна говорила про мужність О.І. Реріх, яка «прийшла, щоб простягти людям руку допомоги. Як відповіли люди на цю допомогу?! – продовжувала вона. – І у ХХ, і особливо у ХХI столітті на Олену Іванівну було багато нападок – фантастичних, вигаданих, найбрудніших». Ці нападки тривають досі. І що більше минає часу, то сильнішими вони стають. У своєму виступі Людмила Василівна не раз згадувала порівняння між світлом і темрявою: «Темрява й світло – це найгостріші миті наших протистоянь». Люди неосвічені, ті, що не бажають нічого розуміти або просто націлені на те, щоб світла цього не було, виступали і виступають і проти вчення, і проти Олени Іванівни, і навіть проти картин Миколи Костянтиновича Реріха. Але настає новий час, коли все відчутнішим стає вітер змін, про який казали й мріяли безсмертні у своїх творчих звершеннях Реріхи.

Вечір продовжила концертна програма, підготовлена науковим співробітником відділу розвитку музею Едуардом Крампом.

Музичні композиції Олександра Скрябіна та Сергія Рахманінова у виконанні лауреатів міжнародних конкурсів Дмитра Людкова та Луки Окросцварідзе прозвучали не випадково – вони були улюбленими творами родини Реріхів.

На завершення вечора солісти Московського театру «Нова опера» ім. Є.В.Колобова виконали фрагменти знаменитої опери композитора Ріхарда Вагнера «Лоенгрін», в якій піднято вічну тему боротьби світла і темряви, наклепів і всеперемагаючої любові. Партії головних героїв виконали лауреат міжнародних конкурсів Веніамін Єгоров, лауреат міжнародних конкурсів Ольга Терентьєва, Андрій Бреус та заслужена артистка Росії Олена Свєчникова. Їм акомпанувала дипломант міжнародних конкурсів Світлана Радугіна.

Тепла зустріч однодумців на дні народження О.І. Реріх в Центрі-Музеї імені М.К. Реріха була ніби пронизана аурою цих видатних людей. У пам'яті спливали її слова: «Радісно бачити, як у дні руйнування світлі душі збираються в ім'я Культури, намагаючись зберегти вогонь і дати радість творчої праці та розширення свідомості, шукають виходу з того розумового глухого кута, який веде за собою і матеріальне лихо».