Новини МЦР

23 жовтня в Київському Будинку вчених НАН України відбувся семінар, присвячений Міжнародній науково-громадською конференци <«110 років від дня народження Ю.М.Реріха». Конференція відбулася 9 –11 жовтня в Міжнародному Центрі Реріхів у Москві. Учасники конференції поділилися з ли присутніми на семінарі своїми враженнями.

Голова Українського Реріхівського товариства Володимир Козар відзначив, що завдяки концепції Генерального директора музею імені М.К.Реріха Л.В.Шапошникової, конференції МЦР стали планетарним явищем. У них не просто беруть участь представники багатьох країн з усього світу – на цих конференціях в живому творчому процесі народжується нова наука. Та наука, про яку йдеться у Вченні Живої Етики. Ці творчі імпульси притягують нових людей і особливо молодих, з відкритим серцем, готових сприйняти науку Живої Етики.

Ці аспекти особливо сталі помітні на конференції цього року і виразилися в її особливій цілісності. Цілісність проявилася в декількох напрямах. 8 жовтня відбулося відкриття виставки близько шістдесяти робіт М.К. і С.М. Реріхів зі збірок приватних колекціонерів. Багато творів ми побачили уперше. Колективом МЦР було виконано величезну роботу з пошуку цих картин, отриманню дозволу на експонування та публікацію в каталозі. Воістину велике явище ця виставка, зазначив В.А.Козар.

Потім, як розповів Володимир Андрійович, було представлено експозицію в залі, який спочатку планувався як зал Ю.М.Реріха, але довгий час був порожній або використовувався для тимчасових експозицій. І сталося щось дивовижне. Після того, як розграбували меморіальну квартиру Юрія Миколайовича на Ленінському проспекті, в Музей прийшла людина і сказала, що в квартирі на антресолях остався якийсь мотлох і попросила забрати. Але це виявилися цінні музейні предмети: особисті речі Ю.М.Реріха, сідло, експедиційне устаткування, прилади. А ще статуя Майтрейї і танка Шамбали, яка була Прапором Центрально-Азіатської експедиції. Окрім цього, на закритих аукціонах стали з'являтися картини із розграбованої квартири. Вони були придбані меценатом Музею Б.І.Булочником і подаровані Музею. Серед них знаменита картина «Гесер-хан», подарована Миколою Костянтиновичем синові Юрію, ескізи картин «Та, що держить камінь» і «Зірка героя», яку М.К.Реріх присвятив Юрієві Миколайовичу.

В.А.Козар підкреслив, що сама конференція за своїм змістом скомпонована дуже могутньо. Вона задала узагальнюючу просторову тональність, яка добре відображена в епіграфі конференції, складеному зі слів самого Юрія Миколайовича, узятих з різних його робіт: «Багато людей думають, що Живу Етику можна читати і не застосовувати. Замість релігій з часом прийде наука. Потрібно виходити з обставин сьогоднішнього дня, можливостей. Говорити мовою, тепер зрозумілою. Хоч небагато дати в життя. Єдина сила, яка може зараз наблизити людство до духовності – це наука. Осягнення основних шляхів розвитку людства – це крок до розуміння власної особи. Звертаючись до минулого, ми розкриваємо для себе теперішнє. Тому археологія і пов'язані з нею науки мають величезне значення для усіх сучасних досліджень».

Володимир Андрійович відмітив, що ця цитата програмує на велику дію. У ній наука трактується по-новому, як творче, космічне явище, звернене до особистості. Це перегукується з тим, що казав С.М.Реріх про народну творчість, народну душу, про те, що кожен з нас обов'язково пов'язаний з історією наших земель, народу. І національна культура – це накопичена енергія, яка стає реальним імпульсом для майбутнього. Тобто творчий процес не може розвиватися як відродження, як наука, як мистецтво без попередніх накопичень наших народів, з якими ми пов'язані нерозривними нитками. Це і є Реріхівський шлях культури, на відміну від політичних і соціальних рішень. Відкриття нашої вищої індивідуальності можливе тільки в творчому процесі пізнання глибини своєї історії і національної культури, а від цього – і загальнолюдських цінностей.

На закінчення свого виступу В.А.Козар привітав усіх присутніх з днем народження С.М.Реріха і сказав, що це символічно, що цього дня ми говоримо про двох братів, відмічаючи їх подвиг по продовженню справи їхніх батьків. Вони обоє повернули на Батьківщину спадщину батьків – кожен свою частину і свого часу. Різними способами, відповідно до умов, в яких вони діяли, спрямовувався рух в майбутнє, і утримати цей напрям маємо ми – усі, хто називає себе послідовниками Реріхів.

Після цього присутні прослухали запис виступу Ю.М.Реріха на відкритті виставки картин його батька 1958 року в Москві, почули особливий тембр його голосу і тональність, відчули, як його слова вписуються у простір і час.

Потім виступила Тетяна Сергєєва, яка відмітила високий професійний рівень конференції, особливо виділивши доповіді молодих вчених. Серед них доповідь Голови Національного товариства імені Реріха у Болгарії Марги Куцарової «Внесок Юрія Миколайовича Реріха у вчення Калачакри», в якому вона, давши огляд сучасних досліджень вчення Калачакри, показала внесок Юрія Миколайовича Реріха у вивчення цієї древньої філософської системи. І дуже цікаву доповідь кандидата філологічних наук Є.В.Колобашкіної з Москви «Ю.М. Реріх і військова справа», яка проілюструвала цікавими і маловідомими матеріалами одну особливу рису Юрія Миколайовича, його захоплення, яке набуло у нього професійного характеру, – пристрасть до військового мистецтва.

Сергій Ільницький показав свої фотографії експозицій залу Ю.М.Реріха і виставки робіт М.К.Реріха з приватних збірок. По суті справи він провів дуже цікаву екскурсію залом Ю.М.Реріха, супроводжуючи кожну фотографію, кожен предмет експозиції своїми коментарями, заснованими на глибокому знанні предмета. Експозицію відкриває виставка фотографій, серед яких, як відмітив С.В.Ільницький, є декілька знятих перед несподіваною смертю Ю.М.Реріха. У основній експозиції були представлені незвичайні предмети, такі як перстень Ю.М.Реріха зі знаком Майтрейя Сангха, мініатюрна книга, розміром з цей перстень, сонцезахисні окуляри з металу з певним чином зробленими прорізами, козацьке сідло, чоботи, кобура, патронташ, планшет для карт та інші. Сергій Валерійович показав загальний вигляд залу і ті картини і танки, які було викрадено з квартири Юрія Миколайовича. Вони дивовижним чином потрапили в Музей напередодні ювілейної конференції.

Віртуальну екскурсію по виставці творів М.К.Реріха з приватних збірок С.В.Ільницький провів разом з В.А.Козаром. Володимир Андрійович особливо відмітив, що окрім картин представлено багато ескізів, у тому числі замальовок, виконаних олівцем. Вони є величезною цінністю для сучасного мистецтва. В першу чергу стосовно осягнення методу Майстра. Вони демонструють ті композиційні правила, яких дотримувався великий художник. Особливий інтерес являє те, що М.К.Реріх на цих ескізах літерами позначав кольори майбутньої картини, тобто він відразу мислив в кольорі. Це показує мистецтво як метод пізнання, коли картина опрацьовується у внутрішньому світі художника. Потім він міг виконати цю картину хоч через 10 років, тому що вона зберігалася у нього усередині. Крім того, за цими ескізами можна шукати картини, які десь є, але ще не знайдені.

Андрій Узіков розповів про культурну програму конференції, яка завжди складає невід'ємну частину її цілісного образу. Було три концерти. У перший день, після завершення наукової частини конференції на концерті були представлені різні стилі індійської музики. Незвичним був номер індійської танцівниці, яка танцювала під сонату Бетховена. Другий день конференції завершився творчим вечором широко обдарованих дітей з молодіжного об'єднання «Планета Творчості», створеного під егідою Міжнародного Центру Реріхів. Анна Сирнєва, Данило Посаженніков, Євгенія Рубцова, Джонатан Кімельфельд виконали власні музичні і поетичні твори, твори світової класики, читали вірші М.К. Реріха. Третій і останній день конференції завершився незвичним – камерним – виконанням опери Бородина «Князь Ігор». Відомо, що ця опера пройшла крізь усе життя М.К.Реріха. А.П.Узіков поділився і своїми враженнями про доповідь Є.В.Колобашкиной «Ю.Н.Реріх і військова справа». По суті, зазначив Андрій Павлович, перед нами полководець, який досконало володів не лише тактикою й стратегією, а й мав добру фізичну підготовку та практичні навички.

Лідія Блинова особливо виділила значення постійної участі в конференціях дітей нової свідомості – з концертами і доповідями. Вона відмітила, що Л.В.Шапошникова не випадково веде цю лінію, починаючи з конференції 2000 року. По суті, вона передає їм естафету своєї справи. У 2000 році багатьом з них було 5-11 років, а зараз вони вже мають великі творчі досягнення. Крім того, вони активно допомагають МЦР в його діяльності. Видатний піаніст Лука Окросцваридзе очолив молодіжне об'єднання «Планета Творчості», створене під егідою Міжнародного Центру Реріхів. Скрипаль, що вже має світове визнання, Андрій Розендент став на чолі громадської організації «Друзі Музею імені М.К. Реріха».

Л.Г.Блинова розповіла, що на творчому вечорі, який відбувся 10 жовтня, виступала Анна Сирнєва з Білорусі. Вона виконувала власні пісні і музичні твори. Дуже цікавим був її «Псковський передзвін». Данило Посаженніков читав власні вірші під імпровізацію Анни Сирнєвої, співав дуже незвичним басом та грою на фортепіано супроводжував читання віршів Джонатаном Кімельфельдом. А ще Данило Посаженніков пише прозу, як і Джонатан Кімельфельд, у якого вже вийшло декілька книг. Цікавою є розповідь Джонатана «Білий павич», в якому є щось спільне з «Чайкою на ім'я Джонатан Лівінгстон» Ричарда Баха, ім'ям героя якої він був названий батьками. На вечері він прочитав цей свій твір. Наймолодша учасниця концерту – Євгенія Рубцова – зіграла Моцарта. На закінчення Лідія Григорівна зазначила, як важливо, що ці діти продовжують справу Людмили Василівни Шапошникової, яка йде вперед, незважаючи на численні нападки на Музей, на неї персонально і на спонсора Музею Б.І.Булочника.

Оксана Узікова, яка виступила з доповіддю «Філософія мистецтва в художній творчості Юрія Миколайовича Реріха» на засіданні молодіжної творчої майстерні, що проходила напередодні конференції, відмітила, що їй був цікавий цей досвід. Там були присутні молоді вчені, аспіранти з різних країн і міст Росії. Було корисно вислухати їх зауваження, обмінятися враженнями. Після виступу кожному ставили питання, висловлювали зауваги. Були присутні і досвідченіші, старші колеги, які брали участь в дискусії. Оксана Володимирівна продемонструвала слайд-презентацію своєї доповіді (можна розмістити презентацію), де картини Ю.М.Реріха показано під музичний супровід – арію С. Баха з сюїти для оркестру №3 ре мажор. Цю арію любила слухати Олена Іванівна Реріх і уся родина.

На закінчення семінару виступив В.А.Козар і сказав, що, продовжуючи справу Реріхів і Л.В.Шапошникової, Українське Реріхівське товариство випустило до дня народження Миколи Костянтиновича книгу Живої Етики «Агни Йога» українською мовою. Він подякував усім, хто взяв участь у підготовці і виданні цієї книги, і зазначив, що країна, яка має це Вчення рідною мовою, стоїть на вірному еволюційному шляху.