рус
укр

Новини УРТ

Семінар

Вівторок,
26 лютого 2019
Початок о 18:30

Тема:

Та, що несе Світло.
До 140-річчя від дня народження Олени Реріх


м.Київ-34,
вул.Володимирська, 45-а

Київський будинок вчених

новий сайт

Розшифровка аудіозапису виступу голови Українського Реріхівського товариства художника Володимира Козара
на семінарі 27 січня 2015 року
у Київському Будинку вчених НАН України
С.М.Реріх

С.М.Реріх

У вступному слові Володимир Андрійович дав коротке резюме круглого столу «Цивілізаційний поступ Індії: погляд з України», що був проведений Всеукраїнською асоціацією індологів цього ж дня. Він назвав теперішню офіційну українську індологію “дівчинкою, яка соромиться говорити про велике, про прекрасне, про найголовніше для життя”.

...

З найбільших індологів, яки були в останні часи, слід згадати С.М.Реріха. Він справді великий індолог, і Л.В.Шапошникова, яка теж є визнаним індологом, лауреатом премії Джавахарлала Неру, казала, що коли розмовляла з Святославом Миколайовичем про Індію, то вона себе вважала маленькою-маленькою ученицею — настільки широко й глибоко Святослав Миколайович знав Індію — не з книжок, а з експедицій. Реріхи завжди пізнавали культури не з книжок, а з експедицій».

Оцей експедиційний метод дав можливість Реріху пізнати ті 1562 народності Індії, які сьогодні називалися. Хто ж їх може знати? Людмила Василівна пройшла пішки, теж в експедиціях, і знала найдавніші племена, ті, яки зберігали найцінніше — це любов до Матері — матріархат, сердечність — цей материнський образ Індії як дуже глибокого поняття, наповненого, яке розширюється до Всесвіту, Космосу. Тобто таке глибоке поняття. Воно зовсім не схоже на те, що абстрактно зараз науковці говорять, ну дуже прямолінійно, і про Космос, і про Серце і поняття Синтезу. Все це робиться якось з підміною, спрощено. І тоді воно вже далеко від істини.

Але ми маємо говорити з точки зору того великого явища, яке ми називаємо Вченням Живої Етики. І без Вчення Живої Етики всі ці розмови про Індію, про синтез, про науку — вони всі втрачають своє значення. Жива Етика дає космічний імпульс, вона з’єднує людину з тим великим Космосом, вона зразу направляє людину на глибини.

В.А.Козар

В.А.Козар

Мене дуже вражає саме явище Святослава Миколайовича як людини. Це не просто людина, як ми всі. Це якийсь інший тип людини з величезними можливостями пам'яті, з величезними можливостями кольорового бачення, прозрівання археології, етнографії, фольклору. Це людина, яка може вмістити у собі всі часові виміри до безмежності. Це інший тип людини, це постать, яка стоїть над людством. І про це мала би говорити і наука. Але наука якось так соромливо відвертається.

От я взяв книжку Людмили Василівни, 1993 рік, [серія] «Мала Реріхівська бібліотека». Людмила Василівна від самого початку бере цитату самого Святослава Миколайовича, і я ось так ось прочитав і думаю: це дійсно геніальна людина, коли вона в одному реченні може розказати всю свою біографію. Розумієте — в одному реченні. Яка це цільність, який синтез, яка це точність. І як Людмила Василівна могла це оцінити. Я кажу, що Святослав Миколайович — великий індолог, Людмила Василівна — теж великий індолог, і вона весь час як великий індолог захоплюється своїм Вчителем Святославом Реріхом. Ось давайте ось вникнемо...

Я, як справжній націоналіст, тепер все перекладаю українською мовою. Бо я розумію, що вібрація мови космічна, і перемогти оці всі пушки може тільки вища вібрація. Бо пушки не мають вібрації, це порох, який розсипається на осколки, ну рани там у когось, когось убивають, але це — порох, який нічого не творить, нічого не дає. А отакі-от слова українською мовою, ну це справжній фронт, справжня битва. І я вас закликаю до такого, щоб ви зранку вставали і воювали вібрацією слова, тому що слово було у Бога і слово було Бог. Але не можна спрощувати теж. Слово має велику глибину. Перш за все це думка, потім енергія, потім магнетизм, а потім те, що зливається в великий єдиний безмежний, безкінечний Атом — Всесвіт.

В.А.Козар

В.А.Козар

Ну от “Вість Краси” Шапошникової, слова Святослава Реріха: “Можна тільки сказати з впевненістю, що моя любов до Природи, до мистецтва, вивчення філософії, і внутрішнього устремління до духовного світу, давали мені найбільші натхнення, були провідними зірками і створили найвищі неоціненні скарби мого життя”. Оце — автобіографія художника. Все в нього є. І вбачається в цих словах усе те, що він зміг зробити.

Тут говорили про політику, про економіку, але, якщо почитати всі ті відання і листи, що Людмила Василівна видала, то виявляється, що Святослав Миколайович був дуже великий економіст. Він написав Прем'ер--міністру Індії, про те, де треба на ріці Біас поставити мости, де розмістити курорти, де розмістити птахофабрики для того, щоб годувати туристів, де виявити цілющі води, де камінне вугілля для опалення, де газ, де воду, де заповідники зробити. Біля Кулу величезний ліс, в Нагарі, біля Маналі. І він добився того, що ці ліси — такі реліктові, дуже давні, ну там деодари такі, що до 900, 1000, 1200 років — гігантські деодари, [щоб їх охороняли]. Це було зроблено на рівні політики, економіки, було введено в життя. Тобто така людина велика — вона ще великій політик і економіст, тому, що бачить цілісно картину країни. І він — С.М. Реріх — ставився до Індії, до всієї території, як до великої цілісності, і вмів допомогти народу найкращими своїми проектами. Тобто яка це велика людина!

Ну и я не хочу забирати час у Юлі, бо у нас дуже цікава тема, вона теж почалася десь з 1992-го року в нашому товариств, і добре, що молода Юля включилася в ту роботу. І ми завжди закликали, що ці всі теми, напрямки, яки в товаристві виникають, це дуже цікава тема для молоді. Такій темі можна посвятити все своє життя. І от дивіться, скільки пройшло років — Юля посвятила цій темі життя. Це дуже визначне явище, і я дуже дякую Юлі і бажаю гарно довести ще одну постать, тому що Єрошенко з тої плеяди великих постатей. Це неймовірно якась внутрішня будова людини, анатомія. Людина осліпла в дитинстві, але видно — дух має своїх провідників в інших центрах. Я думаю, що у Єрошенка відкрився в першу чергу центр серця — він запалився, загорівся... Центр Серця бачить через третє око. Тобто, третє око коли у людини відкривається, тоді серце не просто стукає і пульсує, як ми звикли слухати серце так, що воно пульсує і нібито нічого нам не говорить, тем більше, що ми нібито нічого не бачимо. Але при обставині, коли відкривається чи привідкривається третє око, серце починає бути зрячим. І це — анатомія людини. Я весь час кажу: слухайте пульс, у пульсі б’ється Всесвіт, він наповнений гігантською красивою атмосферою — сферами Космосу і різних творінь. Це собі трудно уявити, що серце може бачити, але коли у нас тут стукне, або ми задумавшись вріжемось головою в дерево, у нас не тільки іскри йдуть скрізь очі, а в нас може пробудитися оце духовне бачення, яке трудно пробуджується через матерію тіла. І випадок із Єрошенком, це якраз випадок, коли через страждання, через якісь муки, через напруження відкрилося оце духовне бачення. І він дав [свій плід]... Я тільки скажу, що характерно для таких людей, що вони мислять наче такими притчами, наче казками, прислів’ями — тобто такими короткими формулами поетичними, дуже ємкими, дуже символічними. Це характерно для тонкого світу, не для цього виміру, тому на Єрошенка треба дивитися як на постать такого масштабу, як Святослав Реріх — вони майже ровесники — і вони відкрили не тільки тонкий світ, але відкрили шляхи до Індії, до Китаю, до Сходу, де завжди процвітала справжня духовність.

Дякую за увагу, Юлю, будь ласка.

В.А.Козар и Ю.Патлань
»

В.А.Козар и Ю.Патлань