рус
укр

Захист імені та спадщини Реріхів

Семінар

Вівторок,
24 жовтня 2017
Початок о 18:30

Тема:

Звіт учасників
щорічної міжнародної
науково-громадської
конференції
Міжнародного Центру
Реріхів

м.Київ-34,
вул.Володимирська, 45-а

Київський будинок вчених

Виставка

З 19 вересня
по
1 листопада 2017

Персональна виставка
українського
художника-косміста
Володимира Козара
«Індія — Русь — Україна:
два Магніти»

ВХІД ВІЛЬНИЙ

м.Київ-34,
вул.Володимирська, 45-а

Київський будинок вчених

новий сайт

Чи про Культуру моління?
Про ситуацію з громадсько-державним партнерством
у сфері Спадщини Реріхів

Т.П.СЕРГЕЕВА
заступник голови МГО
«Українське Реріхівське товариство» –
член Міжнародного Центру Реріхів

Чи про Культуру моління? Про ситуацію з громадсько-державним партнерством у сфері Спадщини Реріхів

«А тепер поставтеся дбайливо до всього,
що рухає культуру. З особливою вдячністю
підійдіть до всього, що виявляє ступені краси.
Адже зараз все це особливо тяжко».

М.К.Реріх «Адамант»

Останнім часом серед представників Реріхівського руху, культурної громадськості та низки чиновників Мінкульту точаться, скажімо так, жваві дискусії щодо актуальності громадсько-державної взаємодії та партнерства з питань, пов'язаних зі спадщиною родини Реріхів, і щодо форм такого партнерства. Немає жодних сумнівів, що взаємодія, заснована на щирому зацікавленні творчістю Реріхів, паритетності, взаємній повазі та взаємному врахуванні інтересів сторін, є вкрай важливою і необхідною – це, здавалося б, цілком очевидно. Однак консенсусу з цього важливого питання навіть не намічається. У виступах декого з учасників обговорень постійно звучить турбота про Культуру та спадщину Реріхів як культурне надбання Росії та всього світу. Але чи всі сторони є щирими у цій турботі? Спробуємо розібратися.

Перш за все, слід визначити предмет та учасників так званої дискусії. Спадщина Реріхів, про яку йдеться в цьому разі – це та частина спадщини, яка перебуває в Міжнародному Центрі Реріхів (МЦР) і становить основу експозиції його громадського Центру-Музею імені М.К. Реріха. Одна сторона – це сам МЦР, Міжнародний Реріхівський рух, який налічує тисячі учасників і підтримує МЦР, діячі культури, які поділяють позицію керівництва МЦР. Інша – представники держструктур в особі деяких чиновників Міністерства культури на чолі з міністром В.Р. Мединським, Державний музей Сходу (ДМС), Санкт-Петербурзький державний музей-інститут родини Реріхів (МІРР) і нечисленна частина Реріхівського руху, яка їх підтримує. Оскільки так склалося, що Спадщина Реріхів, МЦР та Реріхівській рух нерозривно пов'язані, а коріння сучасної ситуації йдуть глибоко в історію формування цього взаємозв'язку, необхідний невеликий екскурс в минуле.

Чи потрібен Росії громадський Музей імені М.К.Реріха?!

Олександр Стеценко

Задля Культури доводиться терпіти багато. <…>
Щось дуже темне сквозить за невігласькими випадами
проти Культури. <…> І чим ідеал вищий,
тим більше псів на нього гавкотять.

М.К.Реріх

Відкриття виставки «Пакт Реріха. Історія і сучасність» у штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку

Відкриття виставки «Пакт Реріха.
Історія і сучасність»
у штаб-квартирі ООН
в Нью-Йорку (15 квітня 2015 р.)

З великим хвилюванням відвідала Музей Реріха.
Генеральний директор ЮНЕСКО І.Бокова

Напевне, історично не випадково склалося так, що в один рік ми святкуємо два значущі ювілеї: Перемогу у Великій Вітчизняній війні й підписання Пакту Реріха, спрямованого на запобігання війнам та збереження світової культурної спадщини. Хронологічно Пакт на 10 років випереджає Перемогу, й хтозна, як склалася б доля світу, якби воля тодішніх керівників європейських країн щодо збереження миру й підписання цього історичного документа була сильнішою й твердішою. Але вони обрали шлях до загибелі у війні й потурання германській експансії. Кажуть, історія повторюється, тільки на новому етапі. Схоже, що це так і є. Культура та мир знову у небезпеці й потребують нашого активного захисту.

Пакт Реріха – перший міжнародний Договір, спрямований на безумовний захист світової культурної спадщини як у воєнний, так і в мирний час. Його запропонував Микола Реріх – видатний російський художник, мислитель, вчений, мандрівник та громадський діяч, який заклав підґрунтя всього міжнародного права у сфері захисту культури та діяльності ЮНЕСКО. Основна спрямованість Пакту – Мир через Культуру – є сьогодні актуальною, як ніколи.

Міжнародний Центр Реріхів (МЦР) спільно з Міжнародним Комітетом зі збереження спадщини Реріха, за останні три роки здійснює міжнародний виставковий проект «Пакт Реріха. Історія та сучасність», який нагадує про незворотну загибель скарбів культурної спадщини в результаті двох світових воєн та постійних збройних конфліктів, які давно переросли у третю, так звану повзучу, світову війну. Але найголовніше полягає у тому, що цей проект заново відкриває для багатьох й багатьох Пакт Реріха, його миротворчу й гуманістичну сутність, його можливості для майбутнього людства на нашій планеті. Виставки цього проекту з успіхом відбулися у багатьох країнах Європи, Латинської Америки, Азії, у понад 80-х містах Росії. 15 квітня 2015 року, у 80-ту річницю підписання Пакту Реріха у Вашингтоні, цю виставку було відкрито у будинку Генеральної Асамблеї у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку.

«Пречистий Град – врагам озлоблєніє!»
У «Майстер-Банка» забрано ліцензію! Центр-Музей імені М.К.Реріха
у небезпеці!

В.А.КОЗАР,
художник, громадський діяч,
дослідник спадщини Реріхів.
Київ, 2013

Широкій громадськості, культурним діячам, ЗМІ, усім, хто усвідомлює,…!
Виступ перед громадськістю міста 26.11.2013 р.
Будинок Вчених НАН України

Борис Ілліч Булочник

Борис Ілліч Булочник

Бездушну помсту звано правосуддям,
А самоволю деспотичну – правом.

Леся Українка

Руйнуванням «Майстер-Банку» у Москві Тьма нанесла «непрямий», але «смертельний» удар по «Пречистому Граду» – всесвітньо відомому Центру-Музею імені М.К.Реріха в Москві. А це означає – по усій Культурі і по усіх нас, і по міжнародній культурній громадськості! Старе підняло руку на всесвітнє Явище ХХ-ХХІ віку – Явище Реріхів, Явище нового мислення, нової свідомості, відродження і захисту Культури в ім’я Майбутнього. Пора усвідомити момент смертельної битви старого з новим.

«Ворог під стінами, віроломства слід очікувати у кожну мить! Тривога! Пора сурмити у труби, бити на сполох – «Пречистий Град» у небезпеці!

– Ставай, хто не спить, у кого в серці бестрашшя, мужність, усвідомлення, воля!

Станьмо щільно стіною непорушною Града на захист «Майстер-Банку» та Міжнародного Центру-Музею імені Реріхів!

Такі мимоволі виникають слова в русько-реріхівському стилі на черговий прояв пітьми. Маємо надихнутись найвищим і стати, як на останню смертельну битву, підняши Знамено Миру на Захист Спадщини Реріха, пам’ятаючи, як Реріх і вся його родина поклали все своє життя на захист культури народів світу в ім’я майбутнього!

«Сучасна наука і цивілізація з тривогою вдивляється у розтріскане дзеркало кризи: професіональні політичні клани давно стали перепоною універсалізму знань, та не дивлячись на те, нема розрухи і кризи у житті і серцях нечисленних людей і співдружностей, об’єднаних моральними і творчими цілями»
(з привітання Л.В. Шапошникової Всеукраїнській конференції «Передчуття Нової Епохи у творчості І.Франка та Лесі Українки. Паралелі та тотожності з філософсько-енергетичним вченням «Жива Етика». 1996 р.)

Культура та цивілізація або боротьба світла й пітьми?
Позбавлення ліцензії «Майстер-Банку» – шкода не лише для культури Росії

Т.П.СЕРГЄЄВА,
заступник голови МГО
«Українське Реріхівське товариство» –
член Міжнародного Центру Реріхів
Борис Ілліч Булочник

Борис Ілліч Булочник

Проблема взаємодії й боротьби двох протилежностей – Культури та цивілізації –неодноразово привертала увагу провідних мислителів людства. Хоча й існує досить поширене розуміння цивілізації як синоніма культури[1], тим не менш, це явища різної природи. Культура – це творчий прояв духу людини, результат її духовної діяльності, а цивілізація – громадянське і суспільне облаштування життя людини в його матеріальних аспектах. Їх взаємодія визначає рівень розвитку, добробуту й стабільності спільнот та держав. Без розвитку Культури цивілізація вироджується і гине. Чимало прикладів цього є в історії людства[2].

Наш час характерний саме цією глобальною кризою цивілізації, яку викликано нехтуванням, а то й протистоянням цивілізації, з її орієнтацією на матеріальні цінності, Культурі. Видатний гуманіст, ініціатор міжнародного руху на захист культурної спадщини людства, всесвітньо відомий художник Микола Костянтинович Реріх визначав Культуру як шанування Світла, як любов до людини, поєднання життя та Краси, синтез піднесених і витончених досягнень. Він називав Культуру зброєю Світла, синтезом дієвого Блага, бачив у Культурі вогнище просвіти, двигун прогресу людства і єдиний порятунок та вихід із глухих кутів механістичної цивілізації[3]. І що ж може протистояти цьому Світлу культури, як не явлена пітьма?

Публікація на захист мецената Центру-музею імені М.К.Реріха
Б.І.Булочника
«Не знищуйте відродження меценатства в Росії»

О.В. СТЕЦЕНКО,
перший заступник
генерального директора Музею
імені М.К. Реріха
Борис Ілліч Булочник

Борис Ілліч Булочник

Традиції меценатства у Росії складалися впродовж кількох століть. Відомо, що Олександр Сергійович Строганов надавав матеріальну допомогу поетові Гавриїлу Романовичу Державіну й байкареві Івану Андрійовичу Крилову. А Анатолій Миколайович Демидов, представник відомої династії меценатів, надавав фінансову підтримку художникові Карлу Брюллову. І коли б не ця фінансова допомога, то невідомо, чи зміг би Брюллов створити шедевр своєї творчості — знамениту картину «Останній день Помпеї».

Особливий розвиток меценатської діяльності стався у кінці XIX — на початку XX століття. До цього часу в Росії виникла вже достатня кількість потомствених і нових меценатів, завдяки істотній допомозі яких ми маємо дивовижний розквіт російської культури. Лише у одній Москві завдяки їх ініціативі відкривалися унікальні галереї і музеї, створювалися нові театри, яким судилося здійснити глобальну театральну реформу, розвивалася вітчизняна наука. Тому імена цих меценатів внесено до скарбниці російської культури. Це Третьяковська галерея, Щукінські і Морозівські збірки сучасного французького живопису, Бахрушинський театральний музей, приватні опери Савви Мамонтова та Зиміна, Московський художній театр, Музей красних мистецтв, на будівництво якого заводчик і великий землевласник Ю.С. Нечаєв-Мальцев витратив понад 2 млн рублів, Філософський та Археологічний інститути, Комерційний інститут. Завдяки пожертвуванням Варвари Олексіївни Морозової стало можливим створення в Росії першої безкоштовної бібліотеки-читальні імені І.С. Тургенєва. До цього далеко не повного списку слід додати, що лиш завдяки меценатству змогли відбутися в Європі знамениті концертні сезони С.П. Дягилєва, з яких почався і триває досі тріумф російського виконавського мистецтва у світі. Впевнено можна сказати, що без меценатів наша культура була б значно біднішою.

Про практику застосування символіки сім'ї Реріхів

Т.А.Іванова, С.П.Синенко.
Знамено Миру

Знамено Миру

У 1929 році М.К. Реріх виступив з ініціативою прийняття державами міжнародного договору з охорони художніх і наукових цінностей та запропонував спеціальний «вирізняючий прапор» для ідентифікації об'єктів охорони, названий їм «Знамено Миру». Пакт Реріха і «Знамено Миру» стали фундаментом міжнародного законодавства з охорони культури. Затверджуючи необхідність захисту культури, М.К. Реріх тим самим сформулював нові підходи до історії людства, науки, мистецтва і релігії. Реріх писав, що «Знамено Миру» має виконувати найважливіше завдання - створення «міжнародного імпульсу до оборони усього найдорогоціннішого, чим живе людство. <...> Знак повинен говорити людству про скарби прекрасні»[1].

Знак «Знамена Миру» широко використовувався сім'єю Реріхів і створеними ними організаціями. В той же час, Реріхи приділяли велику увагу правильному використанню введеного в практику знаку з боку культурних організацій. Такий підхід припускає, що ці організації високо нестимуть закладені в символіці ідеї і не допускатимуть їх профанації. Приміром, згадуючи в одному зі своїх листів про знак Музею Миколи Реріха в Нью-Йорку, О.І. Реріх зауважувала: «Неприпустимо, щоб хтось самовільно прикривав сумнівні організації цим Знаком.

У Америці узятий копірайт на цей Знак. Але допустити самовільні користування Ім'ям і Знаком ми не можемо. Це необхідно встановити абсолютно безперечно, бо інакше ми розведемо такі осередки, від яких потім не відбутися«[2].

Коментар фахівця з питань захисту
виняткового права на товарні знаки

Е.В.Петрова.

«Інтелектуальна власність« - це термін, який останнім часом в нашій країні використовується все частіше. Значення стосунків, пов'язаних з інтелектуальною власністю, в сучасних умовах настільки зросло, що вони стали на один рівень з матеріальним виробництвом. Як і у більшості зарубіжних країн, у нас термін «інтелектуальна власність» є збірним і включає права, що мають стосунок, зокрема, до товарних знаків і до знаків обслуговування.

У всьому світі, у тому числі і в Російській Федерації, захист різних символів, знаків, найменувань, зображень тощо може бути здійснена на підставі відповідних міжнародних договорів, - наприклад, стосовно таких знаків, як знаки Червоного хреста і Червоного Півмісяця, - або відповідно до певних законів усередині кожної країни, - наприклад, відносно знаків, що є державними гербами, прапорами і емблемами.

У усіх інших випадках охорона і контроль за використанням різних позначень, найменувань і знаків в усіх країнах світу можуть бути здійснені тільки на основі національного законодавства шляхом реєстрації відповідним державним відомством у формі торгових марок, товарних знаків, знаків обслуговування тощо.

В Російській Федерації для громадських організацій також діє вимога законодавства про необхідність реєстрації такими організаціями своєї символіки (стаття 24 Закони Російської Федерації «Про громадські об'єднання»)

Інформація підготовлена за матеріалами: Міжнародного Центру Реріхів Центр-Музей імені М.К.Реріха