рус
укр

Захист імені та спадщини Реріхів

Семінар

Вівторок,
26 лютого 2019
Початок о 18:30

Тема:

Та, що несе Світло.
До 140-річчя від дня народження Олени Реріх


м.Київ-34,
вул.Володимирська, 45-а

Київський будинок вчених

новий сайт

***

Трудний був шлях Спадщини Реріхів на Батьківщину:
не дали візи для повернення Реріхів на батьківщину в 1947-му році;

Не виконали домовленості при поверненні старшого сина Юрія Реріха в Москву 1957 року. Смерть за нез’ясованих обставин 1960-го, розграбування його квартири на наших очах в 2000-их.

Відповідальність за скоєне має взяти на себе держава.

З 1992 року почалися спроби фізичного знищення Музею Реріха в Москві одразу після смерті Святослава Реріха на основі фальшивки-листа вдови Девіки Рані і постанови №1121 Уряду РФ.

1997 року урочисто відкрився новий музей Реріха у відреставрованій садибі Лопухіних на кошти мецената Бориса Ілліча Булочника, голови «Майстер-Банку».

2007 року «Росімущество» пробувало виселити МЦР з відреставрованої на кошти Бориса Булочника садиби Лопухіних на основі постанови №1121. Державному музею народів Сходу на основі цієї постанови передавалися відреставрована Садиба Лопухіних та відкритий у ній новий Центр-Музей імені М.К. Реріха (тільки 2010 року вдалося через суд відмінити постанову №1121 про творення державного музею як філії Музею народів Сходу). Держава має відмовитись від своїх планів захопити Спадщину Реріхів.

В 2013 році 20 листопада жертвою лукавого безчинства стала Міжнародна Громадська організація «Центр-Музей імені М.К. Реріха» в Москві. Ось уже 22 роки широка світова громадськість з тривогою спостерігає за становленням та боротьбою першого громадського музею в Росії за своє існування.

Держава має злочинний план захопити Спадщину Реріхів. Зазіхання держави носить аморальний характер по відношенню до Заповіту Реріхів. Для Святої Русі Заповіт покійного завжди був найсвятішим обов’язком. Але це не для «Звериной Руси», її іншої, темної сторони.

Світла Історія Святої Русі проявилася у творчості Миколи Реріха і виявила метаісторичне протистояння світла і темряви. А також показала: все, що було пов’язане з Реріхами, мало еволюційне планетарне значення і було пов’язане з найбільшою необхідністю для виживання людства. І це скаже кожен, хто чесно вивчає спадщину Реріхів, історію їхньої творчої діяльності, історію їхніх культурно-просвітницьких починань на батьківщині в Росії, а відтак у багатьох країнах світу, де їм тільки доводилося бувати.

Всюди ці починання мали планетарне значення, як зокрема Пакт Реріха, який був спрямований на захист культури кожного народу як загальнолюдську цінність, необхідну для відродження і майбутнього будівництва нового життя на планеті. Ці починання, на відміну від інших подібних починань, були надзвичайно практичними і вкрай необхідними перед загрозою самознищення людства. На жаль, людство не усвідомлює, що й сьогодні над ним нависла смертельна загроза.

Нагадаємо, що в Україні теж почалися культурно-охоронні заходи від охоронних починань Реріха та співпраці його з українськими діячами культури, такими як Федір Вовк, Микола Яворницький, Олександр Пархоменко, Микола Макаренко, Вікентій Хвойко та багатьма іншими. Не будемо замовчувати, що Реріх захоплювався не тільки Київською Руссю, не тільки Княжою Україною, а щонайбільше Тарасом Григоровичем Шевченком, усіма його шанувальниками, які збиралися на квартирі його батька Костянтина Федоровича Реріха – голови товариства імені Шевченка в Петербурзі.

Це прекрасна історія про дружбу та співпрацю українців та росіян на ниві культури і високих ідеалів, які їх надихали та обєднували. «Реріх та Шевченко», «Реріх та Україна», прекрасна історія Святої Русі. Чи сучасні передові люди не повинні чинити так само з вдячністю у серці? Буде соромно перед світом, якщо з нашої мовчазної згоди зруйнують Всесвітнє Явище –Міжнародний Центр Реріхів в Москві.

Пакт Реріха направлений на захист Культури людства, і має значно глибше метаісторичне значення для майбутнього людства. Чи не повинно бути зворотнього напрямку? Чи не має людство усвідомити і проявити сердечність і співстраждання, захистити сьогодні Реріха і його починання?

Нема потреби зайве говорити про всі труднощі нашого часу і про те, як необхідно звертатися до мудрості Реріхівських ідей. Їх цінність зростає як нагальна необхідність для виживання. Реріхівський Центр в Москві є тою твердинею, в якій знову розгорнулися з новою силою починання Реріха. Ця сила втримує рівновагу і насичує простір потрібними відроджувальними ідеями. Про це свідчить вся багатостороння діяльність Центру за регулярного фінансування «Майстер-Банку», головного мецената Бориса Булочника. Ніхто не може цього не помічати і не розуміти всієї підлості державних лукавців, які щойно позбавили успішний банк ліцензії.

Центр-Музей імені М.К.Реріха в Москві став всесвітньо відомим культурним об’єднанням, асоційованим членом ООН, ЮНЕСКО, Європейских культурно-захисних організацій, таких, як міжнародна Асоціація Національних Комітетів Блакитного Щита, Всеєвропейська федерація зі збереження культурної спадщини «Європа Ностра», низка інших таких організацій. Тому мовчання на руйнування Святині подібне до зради, лукавого боягузтва і підтримки тьми. Реріхівські ідеї завжди були своєрідним лакмусом моральності, орієнтиром розпізнавання. Не легковажмо і не мовчімо, кожен голос на вагу життя нашого.

Удар по меценату такого масштабу – це удар по меценатству в країні і по нас усіх. І це вияв ненависного ставлення до культури, вияв злого виношеного плану руйнування найнеобхіднішого, найціннішого, вияв злої волі найвищих ешелонів влади, наглий виклик усій культурній громадськості світу.

Так і тільки так можна розглядати цей «непрямий удар» по «Майстер-Банку». Але ж це хтось робить?! Тьма виявилась, і «центр негативної стратегії» став діяти відкрито зі всією цинічністю та агресивністю зла. Маємо знати і не плутатись.

Для такого удару потрібна дуже вагома причина. І ця причина – Велике починання молодшого Реріха, Святослава Миколайовича, в Росії, а саме в Москві – виконання Заповіту своїх батьків про повернення Спадщини на батьківщину і про створення громадського Центру-Музею імені М.К. Реріха (1990 рік). Це стало можливим в час горбачовської «Перестройки» і доброї волі на це самого Михайла Сергійовича Горбачова. Саме він дав добро і гарантії тодішнього СРСР на повернення Спадщини, і для створення музею було виділено Садибу Лопухіних.

Вперше в країні Спадщина була передана громадській організації через довірену особу Людмилу Шапошникову – відому письменницю, індолога, давню знайому, яка не тільки поділяла думки Святослава Реріха, а взяла на себе надзвичайне завдання повернути унікальну Спадщину Реріхів до Росії і ознайомити батьківщину з Великим планетарним і космічним явищем ХХ століття. І більше того, розгорнути ті починання Реріхів, які вибудовували нові основи життя, творчості, мислення, внутрішнього життя людини.

І Людмила Василівна талановито з цим завданням впоралася, і не просто сама, як велика письменниця, філософ, індолог, вчена-дослідниця, будівниця. Що важливо, вона зуміла надихнути на творчу наукову діяльність тисячі вчених, художників, поетів, музикантів, людей багатьох професій в різних країнах світу на захоплюючий шлях пізнання світу, розширивши горизонти бачення до космічних і тонких світів, духовна Краса яких стала для них реальністю. Ось у чому чи не найбільша унікальність Л.В. Шапошникової. Ось що викликає таке велике «озлоблєніє» у ієрархії зла.

Така справжня причина, супроти якої виступило давнє угруповання чиновників, книжників та фарисеїв, що здана ховаються за державними лаштунками та завісами клерикальних орденів. Їхні прикмети легко прослідковуються «по справах» – бажаючі можуть ознайомитися у шеститомному виданні МЦР «Захистімо ім’я та Спадщину Реріхів», у інших публікаціях архівних матеріалів про Реріхів.

Ми лише вказуємо на головну причину, яка викликала таку вперту і тривалу боротьбу. Все інше втрачає усілякий смисл і вводить в лабіринт лукавих маніпуляцій, вигаданих звинувачень на кшталт «ворогів народу» у тридцятих роках, терористів в ХХІ ст., цинічних перевірок і допитів з пристрастю згідно «сценарію». Воістину велике лукавство темних!

І хто може собі на хвильку уявити, що ці всі окрилені Красою люди, яких об’єднала спадщина Реріхів, відмовляться від цього прекрасного шляху? Дух укріпився незворотньо на цьому шляху. Це еволюція повертає своє колесо, і горе тому, хто насмілився явити спротив. Скрижалі еволюції перетруть нерозумних на космічний порошок. Тому їх треба попередити, сказавши: «Схаменіться, недолюди, бо лихо вам буде!» (Тарас Шевченко). «Не тронь!», – каже Реріх. Не допустимо руйнування Музею навіть під загрозою смерті тіла.

Недоречно вдаватись до подробиць і пояснень у розпалі бою.
– Але хто ж вони такі? І як з ними битися?
– Маємо усвідомити. В першу чергу тьма боїться Світла.
Тому треба освітити і розвінчати замисли тьми.

Відома українська поетеса Ліна Костенко у свій час влучно висловилась, що у вищих ешелонах влади існує «центр негативної стратегії». Цей центр із «захвату наслєдія» існує і діє впродовж тривалого часу. Він переслідує і перешкоджає Реріхівській справі з радянських часів, і він прослідковується історично.

Цей центр мав свої підрозділи в республіках, вони збереглися якимсь чином й у теперішніх суверенних державах. Пам’ятаю випадок у Києві: дівчина викинулася з балкону після якоїсь «медитації», і мене покликали у відділ СБУ щоб з’ясувати обставини, бо все, що траплялося у місті, приписувалося нашій організації, законно зареєстрованій в Мін’юсті суверенної України. І на моє обурення: «Ви що, збираєте всі ці факти, щоб робити те, що робило НКВС у тридцяті роки?», – молодий керівник відділу, не вагаючись відповів: «Так! Якщо надійде такий наказ зверху». Тому можна не сумніватися: на всі випадки у них є виконавці.

Але вони не всесильні, і репресивні органи безсилі супроти духу, який не боїться смерті. А ще вони дуже бояться гласності. Під керівництвом Людмили Василівни надруковано багато архівних документів, листів, літературних творів, картин, фотографій, історій, в тому числі й історія руйнування музею Реріха у Нью-Йорку, зради подружжя Хоршів під прикриттям високих чиновників державних департаментів США.

Видруковано МЦР 6 томів збірника «Захистімо ім’я і спадщину Реріхів». Особливо унікальними є монографії Людмили Шапошникової «Тернистий путь Красоты», «Великое путешествие», «Метаисторическая живопись Николая Рериха» та інші великі монографії, видані МЦР, оприлюднюють факти і розповідають про унікальну метаісторію Родини Реріхів у ХХ столітті як унікальну в історії людства можливість співпраці з Гімалайськими Мудрецями та її значення для майбутнього. Ми тільки з часом усвідомимо, що зробила Шапошникова, виконавши Заповіт Реріхів, повернувши їхню Спадщину на батьківщину в Росію і створивши Центр-Музей імені М.К. Реріха в Москві. В ньому розгорнуто воістину космічну картину еволюції Землі та ролі метаісторичної творчості Великих Постатей, якими були Реріхи, в подіях ХХ століття.

Але без «Майстер-Банку» і особисто без Бориса Ілліча Булочника цього б не сталося. Ось та причина, яка викликала таку яру злобу на «Град Пречистий» –перший громадський унікальний Музей імені М.К. Реріха в Росії. Космічну концепцію якого, знову ж таки, розробила Людмила Василівна Шапошникова згідно ідеї Святослава Реріха та його батьків. За це ми їй маємо гідно віддячити, а не руйнувати всі її починання.

Істинно «Пречистий Град – врагам озлобленіє!» (картина М.К. Реріха 1912 року).

Вищезгаданий «центр негативної стратегії» брутально і цинічно на очах усього світу послідовно реалізує сценарій у сталінському стилі тридцятих років. Він втручається і заважає розбудові нових національних країн, нового світопорядку. Це оскал старого, якому ненависне все нове. Цей оскал відчуваємо весь час і ми в Україні. Це як битва з чудом-юдом: скільки голови не відрубуй, вони все одно відростають.

Висунувши страшні звинувачення «Майстер-Банку» «в тероризме, мошенничестве, коррупции, отмівании денег и тому подобном», чорні зробили вирок, за яким – тільки розстріл. Який до болю знайомий стиль з нашого недавнього минулого! – руйнування древніх храмів, святинь, розстріли, голодомори, тортури з пристрастю…, і все це з благордною метою блага людей! От де справжні «вовки в овечих шкурах»! Як все це надоїло. Найстрашніше те, що їхнє переконливе велике лукавство, цинізм і віроломство своєю одномірністю, примітивністю і навіть тупістю сковують свідомість мас, паралізують творче мислення «єдиною правдою»!

У 1918-му році Реріх висловився так: «Большевизм – это наглый монстр, который врёт человечеству!»

Найганебнішою є віра наших людей в «правду», у звинувачення без доказів, без суду, без гласності. Їм вдалося виховати у наших людей віру у непогрішиму «правду», і народ вірить. Їхня боротьба з корупцією затуманює думки людей «абсолютною істиною», яка не потребує доказів. Це параліч мислення. Вірус одержимості. Паранойя. На цьому обмані тримається рейтинг президента, борця з тероризмом і корупцією. Таким вироком легко розправитись з будь-яким «ворогом народу». Прикро, що одурений народ у все це вірить, і терпить, і годує своїх гнобителів.

Лукавці, воістину Тьма, яка дорвалася до влади і готова вершити свої чорні діла! Тьма відродилася, невже знову дозволимо зруйнувати святиню і свої завоювання? Чи, може, світло потьмяніло, і на наших очах відбудеться велике руйнування? Так кожен з нас звіряє себе у цей урочний час і зважує, чи зможе «покласти тіло за други своя»?

Пам’ятаймо, що в цій смертельній битві народжується нова свідомість народів! Без ідей Реріха, розгорнутих Л.В.Шапошниковою в Міжнародному центрі Реріхів, це не відбудеться! Не маємо ні на мить сумніватись – з нами бестрашність Людмили Шапошнікової, Реріхів, всієї Світлої Ієрархії, самого Майстра Владики Морія.

У «Майстер-Банку» забрано лицензію, заарештовані рахунки клієнтів, але це не просто пограбування банку. Банк був спонсором і меценатом багатьох культурних закладів, в тому числі й Музею Реріха. У цих закладах працюють програми – і враз не можуть оплачуватись. Як далі існувати? – ми ж живемо і діємо у грошово-цифровій системі.

На очах усього світу – в наш час, на підставі таких звинувачень без суду й слідства забрали не тільки ліцензію у головного спонсора та мецената музею –«Майстер-Банка», керівником якого і головою правління банку, засновником і співвласником є Борис Ілліч Булочник, завдали удар крупному Культурному Явищу.

Нагадаємо, що Борис Ілліч є також одним із засновників Центру-Музею імені М.К. Реріха, а також членом правління Міжнародного Центру Реріхів. Ми знаємо також, що означає стаття про тероризм у Росії, а в психологічному значенні як це діє на людей. Зрозуміло, що образ багатія є ворогом для народу, а терориста – ще страшнішим. Але ж саме такий образ створюють спеціалісти психо-технологи, великі лукавці. Ось де правда про велику неправду.

Але ж це який імідж для президента, а який – для Булочника і його родини? І звісно, як виглядає музей Реріха, його керівництво і сам Реріх з подачі великих лукавців? Так і просяться слова наших світочів духовної еволюції, а надто Шевченка: «Схаменіться, недолюди, бо лихо вам буде!»

Невже Тьма не устрашиться, не схаменеться, не зрозуміє свого безумства і катастрофи самознищення? Адже вона підняла меч на справу Майстра, на Спільне Благо! Не художнє обурення висловлюємо, а народний гнів і готовність духу до безстрашної боротьби. Саме три богатирі України – Шевченко, Франко, Леся Українка і – «міліони радо йдуть, бо це голос духа чуть», голос живих і ненароджених на захист Реріхівської справи.

Істинно, Тьма у тьму відійде, у Світлі розсіється!

Тому Вперед! Вперед! Вперед! – до повної перемоги! Заклик Вперед і без страху!

1 23