Реріх Святослав Миколайович

1945, 23 серпня одруження з Девікою Рані, яка залишила після заміжжя керівництво кіноконцерном. У Кулу подружжя вивчають фольклор, знайомляться з місцевою культурою.

Пише картину «Перемога».

1946 відбулися виставки картин М.К. і С.М. Реріхів в Траванкорі та у Бароді.

Пише перший портрет Девіки Рані Реріх і багато інших картин.

1946–1947 організовує роботу по просуванню Пакту Реріха в Індії.

1947, січень бере участь в Міжнародному науковому конгресі в Делі, де близько знайомиться з видатним радянським зоологом і паразитологом, академіком, генерал-лейтенантом медичної служби Є.М.Павловським.

1947 пише портрети М.К.Реріха : два малюнки і портрет темперою.

1947, 13 грудня помер батько – Микола Костянтинович Реріх.

1947, грудень - 1948, січень організовує велику посмертну виставку картин М.К.Реріха в Делі.

1948 С.М. і Д.Р. Реріхи живуть в готелі «Тадж Махал» у Бомбеї, а О.І. і Ю.Н. Реріхи – біля Бомбею (Кхандала).

1949 переїзд С.М. і Д.Р. Реріхів у Бангалор в маєток «Tatguni Estate», а О.І. і Ю.Н. Реріхів у Калімпонг. Купує ефіроносні дерева бурсери з Мексики і організовує плантацію у Бангалорі.

1950–1955 щорічно проводить по декілька місяців в Калімпонзі у матері, О.І.Реріх.

Продовжує заняття фармакологією.

Поставляє ефірні олії для парфюмерної промисловості в Швейцарію і у Францію.

1951–1952 пише портрети Девіки Рані Реріх і чотири портрети пані К.Кемпбелл, картини «Вістка» (1953), «Вічне життя» (1954), серію «Канченджанга».

1955, 5 жовтня померла мати – Олена Іванівна Реріх.

1955 пише картини «Канченджанга. Таємна година», «Весна. Священна флейта».

1955 на прохання уряду штату Майсур бере участь в прийомі глави Радянської держави М.С.Хрущова і отримує від нього запрошення для Ю.М.Реріха приїхати на зустріч в Калькутту для переговорів про повернення на Батьківщину. Продовжує заняття живописом, пише декілька портретів відомої танцівниці Рошан Ваджіфдар.

1957, серпень - вересень повернення Ю.Н.Реріха з Індії до Москви і початок його роботи в Інституті сходознавства АН СРСР.

1958–1959 пише багато картин і декілька портретів д-ра Сарвапаллі Радхакрішнана.

1960, 20 січня - 20 лютого в Делі в залах Всеіндійського товариства мистецтв відбулася велика персональна виставка (близько 120 картин). Виставку відвідали М.С.Хрущов, К.Е.Ворошилов, Є.А.Фурцева.

Отримує офіційне запрошення приїхати в Радянський Союз.

1960, 28 квітня разом з Д.Р.Реріх приїжджає на Батьківщину. Зупиняється в готелі «Україна» (Москва).

1960, 1 травня С.М. і Д.Р. Реріхи як почесні гості Уряду СРСР є присутніми на параді і демонстрації на Червоній площі.

1960, 9 травня відбулася прес-конференція в Музеї образотворчих мистецтв ім. О.С.Пушкіна (Москва), на якій говорилося про майбутню виставку картин С.М.Реріха.

1960, 11 травня відбулося відкриття виставки 129 картин С.М.Реріха в Державному музеї образотворчих мистецтв ім. О.С.Пушкіна. Виставку відкрили міністр культури СРСР Є.А.Фурцева і президент АХ СРСР Б.В.Йогансон. Робота виставки тривала до 2 червня.

Ввечері виступає по Всесоюзному радіо.

1960, 15, 16, 18–21, 28–31 травня виступає в лекційному залі Музею образотворчих мистецтв ім. О.С.Пушкіна.

1960, 21 травня в Москві раптово помер старший брат Юрій Миколайович Реріх – професор Інституту сходознавства АН СРСР, доктор філологічних наук.

1960, 28 травня в АХ СРСР відбувся урочистий прийом на честь С.М. і Д.Р. Реріхів.

1960, 1 червня виставку С.М.Реріха відвідують члени ЦК КПРС А.Б.Арістов, Л.І.Брежнєв, Ф.Р.Козлов, О. В. Куусінен, Н.А.Мухітдінов, Д.С.Полянський, Є.А.Фурцева, М.С.Хрущев, М.М.Шверник, П. Н.Поспєлов та ін.

Відбувся урочистий прийом у міністра культури СРСР Є.А.Фурцевой.

1960, 3 червня відбулося закриття виставки картин С.М.Реріха в Музеї образотворчих мистецтв ім. О.С.Пушкіна.

1960, 6–7 червня разом з Д.Р.Реріх виїжджає в Ленінград і зупиняється в готелі «Асторія».

1960, 8 червня відвідує Музей Гірського інституту (Ленінград).

1960, 12 червня відбулося відкриття виставки картин С.М.Реріха в Державному Ермітажі (Ленінград). Виставка тривала до 2 липня.

1960, 14 червня відбулася бесіда з науковцями і співробітниками Державного Ермітажу.

1960, 16 червня С.М. і Д.Р. Реріхи виступають у Будинку кіно.

1960, 17 червня виступає у Всесоюзному Географічному товаристві.

1960, 20 червня виступає з лекцією про мистецтво Індії в Ермітажному театрі.

1960, 24 червня виставку картин С.М.Реріха відвідує президент Індії Раджендра Прасад.

Увечері С.М. і Д.Р. Реріхи повертаються в Москву.

1960, 13 липня разом з Д.Р.Реріх повертається в Індію.

Перед від'їздом в Індію передає унікальну наукову бібліотеку брата Інституту сходознавства АН СРСР для створення наукового меморіального кабінету Ю.Н.Реріха (відкритий 12 серпня 1960 р. у присутності учасників XXV Міжнародного конгресу сходознавців). Особистий архів Ю.Н.Реріха, частина сімейної бібліотеки, художні цінності залишає на квартирі брата на зберігання сестрам Л.М. і І.М. Богдановим.

1960 створює проект пам'ятника Ю.Н.Реріху.

Дарує Музею Миколи Реріха у Нью-Йорку картини батька, що знаходилися там в якості тимчасового особистого вкладу.

1961, 26 січня в день Республіки за видатний внесок у розвиток мистецтва і культури нагороджений президентом Індії Р. Прасадом високим орденом «Падма Бхушан» (орден у вигляді квітки лотоса).

1961 відкриття Меморіальної галереї картин в Кулу, в Наггаре, у будинку, де жив і працював М.К.Реріх.

Призначається постійним представником уряду в Індійській національній академії красних мистецтв.

Пише картину «Мої сусіди», з якою почався цикл робіт, присвячених життю простих людей Індії.

Передає в дар Державному Ермітажу дві великі картини: «Коли збираються йоги» (1939) і «Весна. Священна флейта» (1958).

1962 пише великий портрет президента Індії д-ра С. Радхакрішнана для Палацу президента. Пише багато картин, в числі яких «Поглянь, людство»!

1964, 9 жовтня виступає по Всеіндійському радіо з нагоди 90-річчя з дня народження М.К.Реріха.

1964, жовтень до 60-річчя з дня народження нагороджений двома урядовими нагородами штату Майсур : «Особливою премією за заслуги в галуузі мистецтва і культури» та премією «Великому заслуженому художникові».

1964 два льодовики в Киргизькому Алатау у басейні річки Аламедин в СРСР названі на честь художників і учених Миколи Костянтиновича і Святослава Миколайовича Реріхів.

Пише картину «Глина набуває форми. Будинок гончара».

1965 обраний членом журі Індійської національної академії красних мистецтв, яке здійснювало відбір картин на Президентську премію.

1965–1966 паралельно з живописом продовжує заняття орнітологією, мінералогією, палеонтологією, археологією, а також фармакопеєю, фармакологією, медициною.

Передає в дар Музею Гірського інституту в Ленінграді три великі самоцвіти зі своєї колекції мінералів, серед яких червоний рубін і синій сапфір.

Пише великий, в повний ріст, портрет Дж. Неру.

1966, 5 травня відбулася церемонія відкриття портрета Дж. Неру, написаного на замовлення уряду Індії для Центрального залу парламенту. На офіційному відкритті портрета президент Індії д-р С. Радхакрішнан, всі присутні члени уряду і більше 700 членів парламенту виразили вдячність С.М.Реріху за його подвижницьку працю для майбутніх поколінь.

Пише картини: «Ми самі будуємо свої в'язниці», «Полюби ближнього свого, як самого себе», «І ми наближаємося».

1968 пише картини: «Ближче до тебе, мати-земля» і центральне полотно триптиха «Ти не повинен бачити цього полум'я» (ліворуч розташовується «Ми самі будуємо свої в'язниці», справа – «Я рухаюся серед цих тіней»).

1973 пише портрет «Пандіт Мору Рам».

1973, листопад зустрічається в Делі з Л.І.Брежнєвим і послом СРСР в Індії М.М.Пеговим.

1974 пише картини: «Моя країна прекрасна», «Ми теж шукаємо», «Гімалаї III» та ін., а також новий портрет тібетського лами Карма Дордже.

1974, жовтень - листопад святкування в Москві 100-річчя з дня народження М.К.Реріха і 70-річчя С.М.Реріха.

На запрошення АХ СРСР і Всесоюзного товариства дружби і культурного зв'язку із зарубіжними країнами приїжджає в СРСР з великою виставкою власних картин і картин М.К.Реріха зі свого зібрання. С.М. і Д.Р. Реріхи зупиняються в готелі «Радянська».

1974, 19 листопада відбулося відкриття ювілейної виставки картин С.М.Реріха в Москві в Державній Третьяковской галереї (190 полотен).

1974, 21 листопада бере участь у відкритті Ювілейної виставки картин М.К.Реріха в АХ СРСР (з особистого зібрання С.М.Реріха були виставлені 130 картин М.К.Реріха).

Бере участь в урочистому вечорі у Великому театрі.

1974, 25, 26 листопада бере участь в Першій міжнародній науковій конференції в АХ СРСР, присвяченої творчості Реріхів.

1974, 27 листопада бере участь у бесіді за круглим столом у Будинку дружби з народами зарубіжних країн. Кінозйомка бесіди була організована студією «Київнаукфільм». Пізніше ці відеоматеріали увійшли до документального фільму «Микола Реріх» (1975). Режисер фільму – Р.П. Сергієнко, сценаристи – Р.А.Григор’єва, Л.В.Шапошнsкова.

1974, 2 грудня - 22 грудня поїздка до Швейцарії для переговорів з президентом Музею Миколи Реріха у Нью-Йорку К.Кемпбелл-Стіббе і оформлення дарчої М.К.Реріха, на 40 картин архітектурної серії , що належать їй; відвідини Парижу і Лондона.

1974, 23 грудня повернення в Москву з Європи.

1975, 8–9 січня С.М. і Д.Р. Реріхи виїжджають з Москви в Ленінград і зупиняються в готелі «Асторія»; зустріч з директором Державного Ермітажу Б.Б.Піотровським і науковими співробітниками музею, обговорення питань, пов'язаних з підготовкою виставки картин С.М.Реріха.

Ввечері розмовляє з кореспондентом газети «Вечірній Ленінград».

1975, 10 січня бере участь в підготовці виставки до відкриття.

1975, 11 січня разом з Д.Р.Реріх відвідує Гірський інститут (Ленінград) і його музей.

1975, 12 січня разом з Д.Р.Реріх відвідує Кунсткамеру.

1975,13 січня С.М. і Д.Р. Реріхи відвідують АХ СРСР (Ленінград) і її музей.

1975, 14 січня С.М. і Д.Р. Реріхи разом з Б.Б.Піотровським оглядають зали староруської культури в Державному Ермітажі.

1975, 15 січня відбулися прес-конференція і прийом у директора Державного Ермітажу.

1975, 16 січня вранці у Державному Ермітажі С.М. і Д.Р. Реріхи дають інтерв'ю Ленінградському телебаченню.

Відбулося відкриття персональної виставки картин С.М.Реріха в Державному Ермітажі. Виставка продовжувала свою роботу до кінця лютого.

1975, 16 січня - 22 січня розмовляє з відвідувачами своєї персональної виставки в Державному Ермітажі.