рус
укр

Реріх Святослав Миколайович

Семінар

Вівторок,
28 листопада 2017
Початок о 18:30

Тема:

Ю.М.Реріх як творець
нової індології.
До 115-річчя від дня народження

м.Київ-34,
вул.Володимирська, 45-а

Київський будинок вчених

Виставка

З 19 вересня
по
14 листопада 2017

Персональна виставка
українського
художника-косміста
Володимира Козара
«Індія — Русь — Україна:
два Магніти»

ВХІД ВІЛЬНИЙ

м.Київ-34,
вул.Володимирська, 45-а

Київський будинок вчених

новий сайт

Хронологія життя і творчості С.М.Реріха12 3
Виступ Святослава Миколайовича Реріха на відкритті персональної виставки в Державному Ермітажі. Ленінград

Виступ Святослава Миколайовича Реріха на відкритті
персональної виставки в Державному Ермітажі. Ленінград.
(січень 1975)

Передає в дар Державному Ермітажу картини, які вибрав директор музею Б.Б.Піотровський : «Надія» (1943), «Вічний поклик» (1944), «Лахул» (1944), «Червоне дерево» (1950), «Весна в Кулу» (1960), «Вартові» (1961), «Той інший світ» (1963), «Лакшамма» (1974), «Червоні стовбури» (1971), а також Новосибірській обласній картинній галереї – «Ми всі нашіптуємо» (1961), «Кочівники зі Спіті» (1970), «Гімалаї», «Синіолчу» (1954), «Манду» (1944). Офіційна передача картин відбулася пізніше.

Бере участь в зйомках кінофільму «Микола Реріх» («Київнаукфільм», 1975).

1975, 20 січня виступає у Будинку вчених (Ленінград).

1975, 21 січня виступає у Всесоюзному Географічному товаристві (Ленінград).

1975, 22 січня разом з Девикою Рані Реріх повертається в Москву.

1975, 1 лютого С.М. і Д.Р. Реріхи літаком повертаються з Москви в Індію.

1975–1976, квітень велика ювілейна виставка творів М.К. і С.М. Реріхів подорожує по містах Росії та інших республік : Москва, Ленінград, Томськ, Улан-Уде (травень - червень), Новосибірськ (серпень - вересень), Кемерово, Мінськ, Рига, Вільнюс, Київ, Тула (квітень).

1975, 9 квітня Карнатакська Академія художеств, Індійський Інститут світової культури, Индо-радянська культурна асоціація організували у Бангалорі вшановування С.М.Реріха як посланця світу і дружби між народами Індії і СРСР.

1976, січень у Калькутті, в музеї Академії Бирла, відбулася спільна виставка картин М.К. і С.М. Реріхів з приватних колекцій Індії. Ця виставка також була присвячена ювілейним датам М.К.Реріха і С.М.Реріха.

1976, серпень в Індію з СРСР була повернена особиста колекція С.М.Реріха – 320 полотен батька і сина Реріхів, які Святослав Реріх в 1974 р. залишив в СРСР для продовження маршруту ювілейної виставки.

1976, 15 листопада удостоєний Міжнародної премії ім. Дж.Неру за видатний внесок у розвиток співпраці між Індією і СРСР і зміцнення індо-радянської дружби.

1977, 13 березня голова Ради Міністрів СРСР А.Н.Косигін, посол СРСР в Індії і інші офіційні особи відвідали С.М. і Д.Р. Реріхів у маєтку «Tatguni Estate» у Бангалорі.

1977 і в подальші роки опікує і надає постійну підтримку школі імені Ауробіндо Гхош (Бангалор), в якій навчається більше двох тисяч дітей від трьох до п'ятнадцяти років.

1978, 11 березня для підготовки спільних виставок літаком з Індії у Болгарію було доставлено 300 полотен (132 картини М.К.Реріха і 168 картин С.М.Реріха). Були представлені також картини з Музею Миколи Реріха в Нью-Йорку, з Державної Третьяковской галереї (Москва), з Російського музею (Ленінград) та ін.

1978, 28 березня на запрошення Комітету культури НРБ виїжджає до Софії для участі у святкуванні століття незалежності Болгарії і в заходах року, присвяченого вивченню творчості М.К.Реріха у рамках Всенародної програми естетичного виховання.

1978 впродовж півроку пройшли спільні виставки творів М.К. і С.М. Реріхів в Софії, Русові, Пловдиві, Варні, Бургасі та інших містах Болгарії, а також в Австрії, у Відні. За вказівкою С.М.Реріха в жовтні картини були відправлені до СРСР.

 Святослав Миколайович Реріх і Людмила Живкова на виставці у Болгарії. Софія

Святослав Миколайович Реріх і Людмила Живкова
на виставці у Болгарії. Софія.
(1978)

1978, 31 березня обраний Почесним членом АХ Болгарії.

1978, 21 квітня обраний Почесним членом АХ СРСР.

1978, 3 травня обраний Почесним доктором Велико-Тирновського університету ім. Кирила і Мефодія; нагороджений урядом НРБ державним орденом Кирила і Мефодія I ступеню і медаллю, випущеною до 100-річчя незалежності Болгарії.

1978, 8 травня у Велико-Тирновському університеті ім. Кирила і Мефодія відбулися урочисті збори, на яких голова Комітету культури НРБ Л.Т.Живкова вручила С.М.Реріху диплом Почесного доктора Велико-Тирновського університету.

1978, травень відвідує Швейцарію.

1978, 1 червня приїжджає в Москву на запрошення АХ СРСР і упродовж двох тижнів зустрічається і веде ділові переговори в президії АН СРСР, в Міністерстві культури СРСР і МЗС СРСР про необхідність відновлення роботи інституту «Урусваті» по всіх напрямах колишньої діяльності.

1978, 3 червня поїздка в Суздаль.

1978, 7 червня в Москві відбулася урочиста церемонія вручення С.М.Реріху диплому Почесного члена АХ СРСР.

1978, 8 червня в Музеї мистецтв народів Сходу вранці відбулася зустріч з мистецтвознавцями і сходознавцями, ввечері – з школярами і членами Клубу ім. Р. Тагора.

 
 Церемонія вручення Святославу Миколайовичу Реріху диплому Почесного члена АХ СРСР. Москва

Церемонія вручення Святославу Миколайовичу Реріху
диплому Почесного члена АХ СРСР. Москва.
(7 червня 1978)

1978, 10 червня зустріч з численними друзями в номері готелю «Росія».

1978, 14 червня повертається в Індію.

1978, 10 листопада в Російському музеї в Ленінграді відбулося відкриття спільної виставки картин М.К. і С.М. Реріхів.

1978–1984 в музеях Радянського Союзу пройшла велика пересувна виставка творів М.К. і С.М. Реріхів з особистих зібрань Святослава Реріха і музеїв Індії. Цю виставку приймали у себе міста: Ленінград, Одеса, Вільнюс, Львів, Київ, Москва, Мінськ, Алма-Ата, Фрунзе, Ташкент, Куйбишев, Горький, Перм, Харків, Ростов-на-Дону, Волгоград, Архангельськ, Петрозаводськ, Новосибірськ, Барнаул, Томськ, Омськ, Павлодар.

1979 у Бангалорі на зустрічі з Л.Т.Живковою підтримує її пропозицію про створення і проведення в Софії раз в три роки Міжнародної дитячої асамблеї «Прапор Світу» і стає членом ініціативного комітету.

1979–1980 купівля землі під будівництво великого культурно-просвітницького центру мистецтв у Бангалорі, яким С.М.Реріх керував до кінця життя : від будівництва виставкових і учбових приміщень до організації роботи художньої студії, що стала відділенням місцевого університету, з великою кількістю дитячих класів і великою бібліотекою по мистецтву різних країн.

1981, травень поїздка у Болгарію і Швейцарію.

1981, червень приїжджає в Москву на запрошення Міністерства культури СРСР і зупиняється в готелі «Радянська».

У Міністерстві культури СРСР обговорює подальший маршрут пересувної виставки, бере участь в численних зустрічах з діячами мистецтва і науки.

У АН СРСР виносить на обговорення план відновлення роботи Інституту Гімалайських досліджень «Урусваті», а також можливість співпраці радянських вчених з інститутом.

Відвідує в Державному музеї мистецтва народів Сходу постійну експозицію творів М.К.Реріха і його меморіальний кабінет, який був створений в 1979 р. на базі особистого дару президента Музею Миколи Реріха в Нью-Йорку К.Кемпбелл-Стіббе.

Приймає у себе в готелі численних відвідувачів, серед яких відомий японський вчений, професор Кюдзо Като.

1982, 8 червня Державна Рада НРБ нагороджує С.М.Реріха ювілейною медаллю до 1300-річчя Болгарії за видатний вклад в мистецтво і культуру і зміцнення дружби і співпраці між Болгарією і Індією.

1982, жовтень бере участь в роботі засновницької конференції Міжнародного фонду ім. Людмили Живковой в Софії.

Поїздка в Швейцарію.

1982, 7 листопада на запрошення Міністерства культури СРСР приїжджає в Москву у зв'язку зі святкуванням 80-річчя з дня народження Ю.Н.Реріха і зупиняється в готелі «Радянська».

1982, 8 листопада відвідує Виставку творів мистецтва народів Центральної Азії, присвячену Ю.Н.Реріху, в Державному музеї мистецтв народів Сходу, де зустрічається і розмовляє з москвичами і гостями столиці.

1982, листопад відбулися зустрічі з президентом АН СРСР А.П.Александровим, віце-президентом АН СРСР А.Л.Яншиним, а також з віце-президентом АХ СРСР В. С. Кеменовим.

1982, 10 листопада бере участь в створенні документального телефільму «Реріх» («Екран», 1982). Режисер-постановник – Ю.Н.Белянкін, сценаристи – В. Жданов і Ю.Н.Белянкін.

1982, 11 листопада відбулася зустріч з провідним науковим співробітником Державного етнографічного музею в Осаке (Японія) професором Кюдзо Като.

1982, 16 листопада повернення в Індію.

1983 під керівництвом і за участю С.М.Реріха у Бангалорі завершилася перша фаза будівництва будівель Карнатакського культурно-освітнього центру мистецтв, що включає комплекс: Школу образотворчих мистецтв, Музей давньоіндійського мистецтва Півдня, виставкові зали і Художню галерею імені М.К.Реріха.

Обраний президентом вченої ради з красних мистецтв у Бангалорському університеті і президентом координаційної ради Союзу художників штату Карнатака.

1983, 17 червня група радянських і чехословацьких альпіністів зійшла на одну з вершин Алтайських гір, що знаходиться поряд з піком М.К.Реріха, і назвала її – пік Святослава Реріха.

1984 у СРСР широко відзначалося 110-річчя від дня народження М.К.Реріха і 80-річчя С.М.Реріха.

1984, 16–17 жовтня в Новосибірську відбулася Всесоюзна наукова конференція «Реріхівські читання – 1984», присвячена М.К. і С.М. Реріхам.

1984, 21 жовтня на запрошення Міністерства культури СРСР і АХ СРСР приїжджає в Москву для участі в ювілейних заходах і зупиняється в готелі «Радянська».

1984, 23 жовтня відбулося відкриття великої ювілейної виставки творів М.К. і С.М. Реріхів в новій будівлі Державного музею мистецтва народів Сходу і урочистий прийом в АХ СРСР. Після закриття виставки в Москві картини М.К. і С.М. Реріхів з особистої колекції С.М.Реріха продовжують виставлятися в інших містах Радянського Союзу (Краснодар, Сочі, Іркутськ, Калінінград та ін.). Матеріальну відповідальність за збереження цієї колекції несе Виробничо-художнє об'єднання ім. Вучетіча при Міністерстві культури СРСР.

1984, 24, 25 і 30 жовтня в лекційному залі Державного музею мистецтва народів Сходу відбулася міжнародна конференція «Творчість М.К. і С.М. Реріхів». На конференції було оголошено про створення Комісії з культурно-мистецької спадщини М.К.Реріха (офіційно Комісія була затверджена наказом Міністерства культури СРСР № 194 від 6 травня 1986 р.).

Обирається почесним головою Комісії з культурно-мистецької спадщини М.К.Реріха.

1984, 27 жовтня приймає в готелі «Радянська» групу ленінградських діячів культури, серед яких художник В. Г. Панський, працюючий над оформленням Музею М.К.Реріха в Изваре, директор Управління об'єднаних музеїв Ленінградської області Г. І.Вавиліна, мистецтвознавець М.І.Польова. На зустрічі обговорюються перспективи організації державного Музею М.К.Реріха в Ізварі, розглядаються плани маєтку, відновленого будинку і фотознімки.

1984, 29 жовтня відбулася зустріч в Інституті міжнародних відносин із студентами МДІМВ і студентами Інституту країн Азії і Африки при МГУ.

1984, 30 жовтня виступає в центральному лекторії Всесоюзного товариства «Знання» (у залі Політехнічного музею) на урочистому вечорі «Сім'я Реріхів у боротьбі за мир».

1984 у Болгарії, в Софії святкувалося 110-річчя з дня народження М.К.Реріха і 80-річчя С.М.Реріха.

1984, 2 листопада виїжджає у Болгарію на п'ять днів.

Під час цієї поїздки нагороджений високим орденом Державної Ради НРБ «Мадарський Лицар» («The Knight of Madara») на знак великої дружби і співпраці з болгарською національною культурою.

1984, 9 листопада указом Президії Верховної Ради СРСР нагороджений орденом Дружби Народів (орден був вручений С.М.Реріху в Радянському посольстві в Делі в травні 1985 р.).

1985, травень два тижні проводить разом з Д.Р.Реріх у Швейцарії у К.Кемпбелл-Стіббе і зустрічається з представниками зарубіжних товариств ім. М.К.Реріха.

1985, грудень бере активну участь в проведенні у Бангалорі виставки живопису і графіки Прибалтійських республік СРСР.

1986 від АХ СРСР отримує запрошення відвідати Радянський Союз (візит запланований на 8 червня), проте поїздка не відбулася, оскільки співробітники Радянського посольства в Індії своєчасно не підтвердили замовлення квитків на літак.

1987, 5 травня на запрошення АХ СРСР приїжджає в Москву для участі у виставці творів членів АХ СРСР і зупиняється в готелі «Радянська».

1987, 7 травня виступає з промовою на відкритті XV Академічної виставки, в якій вперше в історії академії були запрошені брати участь і почесні члени АХ СРСР. Були виставлені картини С.М.Реріха : триптих «Ти не повинен бачити цього полум'я», «Священна флейта» (1955), портрети «Н.К.Реріх», «Пандіт Джавахарлал Неру», «Пані Девика Рані Реріх».

1987, 9 травня в день Перемоги зустрічається в готелі і розмовляє з друзями і знайомими з різних міст Радянського Союзу.

1987, 10 травня разом з іншими почесними членами АХ СРСР бере участь в прес-конференції.

Відбулося засідання Комісії з культурно-мистецької спадщини М.К.Реріха за участю С.М. і Д.Р. Реріхів, на якому обговорювалася можливість створення Музею ім. М.К.Реріха в Москві.

1987, 12 травня зустрічається і розмовляє з москвичами і гостями столиці в лекційному залі Державного музею мистецтв народів Сходу.

1987, 14 травня в Кремлі відбулася дружня зустріч і обід в тісному крузі з Генеральним секретарем ЦК КПРС і Головою Президії Верховної Ради СРСР М.С.Горбачевым і його дружиною.

1987, 15 травня поїздка на тиждень в Швейцарію. Проводить зустрічі з керівниками товариств ім. М.К.Реріха з різних країн світу.

1987, 21 травня поїздка у Болгарію. У Софії три дні знаходиться на лікуванні у доктора Кабакчиева (ускладнення після грипу).

Відбулася зустріч з Тодором Живковим, на якій обговорювалися шляхи розвитку культурного зв'язку між Болгарією і Індією: відкриття при Міжнародному фонді ім. Людмили Живкової Будинку Реріха як національного центру для вивчення і поширення творчої спадщини сім'ї Реріхів, видання книг Живої Етики для шкіл і вищих учбових закладів, співпраця болгарських вчених в Кулу і Бангалорі.

1987, 27 травня по дорозі з Болгарії в Індію зупиняється проїздом в Москві.

У Шереметьєво відбулися зустрічі з директором Інституту світової літератури АН СРСР Ф.Ф.Кузнецовым, діячами культури, друзями.

1987, 16 жовтня у Бангалорі відбулася урочиста церемонія прийняття С.М.Реріха в члени Індійської національної академії красних мистецтв (Lalit Kala Academy, Поділи). Церемонія транслювалася по Всеіндійському телебаченню.

1987, листопад завершує і підносить в дар нації великий, в повний ріст, портрет Індіри Ганді, написаний за замовленням уряду Індії для Центрального залу парламенту. Портрет був транспортований в Делі літаком військово-повітряних сил Індії.

1987, 19 листопада в день народження Індіри Ганді відбулося урочисте відкриття її портрета президентом Індії Р. Венкатараманом у присутності С.М.Реріха, Раджіва Ганді і усіх членів парламенту.

На честь художника був даний урочистий обід у президента Індії, на якому також був присутнім Раджив Ганді з сім'єю.

1987, 21 листопада в Делі відбулося відкриття Фестивалю радянсько-індійської дружби.

На честь С.М.Реріха був даний урочистий обід у прем'єр-міністра СРСР М.І.Рижкова.

1987, 19 грудня у Бангалорі відбулося відкриття Фестивалю радянсько-індійської дружби, в організації якого С.М.Реріх брав найактивнішу участь.

У Бангалорі під час фестивалю неодноразово зустрічається з радянськими артистами, діячами культури, представниками Радянського посольства в Делі і Генерального консульства в Мадрасі.

1987, 19 грудня - 1988, 11 січня приймає в себе у маєтку «Tatguni Estate» 57 груп радянських артистів і діячів культури.

1988 отримує запрошення від АН СРСР приїхати в Радянський Союз. За станом здоров'я (переніс операцію) зробити заплановану поїздку в Москву, а також Швейцарію і Болгарію не зміг.

1988, 4–5 жовтня в Дипломатичній академії МЗС СРСР спільно з Спілкою радянських товариств дружби і культурного зв'язку із зарубіжними країнами, Спілкою письменників СРСР, Інститутом сходознавства АН СРСР, Інститутом світової літератури ім. А.М.Горького АН СРСР і Товариством радянсько-індійської дружби проведений науково-практичний семінар «Творча спадщина сім'ї М.К.Реріха і гуманізація міжнародних відносин».

 
Святослав Миколайович Реріх

Святослав Миколайович Реріх.
(1989)

1989, 4 червня Центральне телебачення СРСР в передачі «Міжнародна панорама» транслює інтерв'ю з С.М.Реріхом, отримане у нього в лікарні Бангалора.

1989, 12 липня в Москві на засновницькій конференції Всесоюзної асоціації «Світ через культуру» (ініціатор В. М.Сидоров) заочно обраний почесним президентом асоціації.

1989, 29 липня в газеті «Радянська культура» опублікований відкритий лист Святослава Реріха «Зволікати не можна»! від 3 липня 1989 р., адресоване радянській громадськості, з викладом концепції створення громадського музею ім. М.К.Реріха.

1989, 2 жовтня в Москві за ініціативою С.М.Реріха і за участю Р. М.Горбачевої створюється Радянський Фонд Реріхів (СФР).

Заочно обирається почесним головою СФР.

1989, 4 листопада на запрошення Уряду СРСР С.М. і Д.Р. Реріхи приїжджають в Москву для вирішення проблем становлення СФР і для вибору будівлі і зупиняються в закритому урядовому особняку на вул. Косигіна.

Рада Міністрів СРСР видає Постанову № 950 від 4 листопада 1989 р. «Про Радянський Фонд Реріхів і Центр-музей імені М.К. Реріха».

1989, листопад за час перебування в Москві зустрічається і веде переговори: в Московській патріархії з митрополитом Волоколамським і Юрьевським його преосвященством Пітірімом, з керівником МНТК «Мікрохірургія ока» С.М.Федоровым, з першим заступником міністра закордонних справ Ю.М.Воронцовым, з керівниками Радянського Фонду Культури і Радянського Фонду Світу, з президентом АН СРСР Г. І.Марчуком, з головним архітектором Москви і головою Моссовета В. Т. Сайкиним.

Оглядає сім будівель для СФР і Центру-музею ім. М.К.Реріха і зупиняє свій вибір на «Садибі Лопухіних».

Відвідує АХ СРСР і Державний музей мистецтва народів Сходу.

Виступає по Центральному телебаченню в передачі «Недільна проповідь» і дає інтерв'ю кореспондентові газети «Радянська культура», яке було опубліковано 23 листопада 1989 р.

На честь С.М. і Д.Р. Реріхів був даний прийом в Посольстві Індії в СРСР.

1989, 6 листопада бере участь у засіданні Б’юро Правління РФР.

1989, 17 листопада відбулася друга зустріч С.М. і Д.Р. Реріхів з М.С.Горбачовим і Р.М.Горбачевою у зв'язку зі створенням РФР.

1989, 23 листопада виступає на прес-конференції в прес-центрі МЗС СРСР.

1989, 24 листопада бере участь у засіданні Правління РФР, на якому було вирішено при РФР організувати громадський культурно-просвітницький і науковий Центр-музей ім. М.К.Реріха.

На пост директора музею висуває кандидатуру Л.В.Шапошниковой, вченого, індолога, письменника.

Заявляє про свій намір передати РФР картини і архіви своїх батьків і брата.

1989, 28 листопада було прийнято рішення Виконкому Моссовета про надання для розміщення РФР в Москві архітектурного пам'ятника «Садиба Лопухіних».

1989 перед від'їздом в Індію запрошує Л.В.Шапошникову приїхати у Бангалор для підготовки і передачі РФР спадщини М.К. і О.І. Реріхів.

1990, 19 березня відповідно до норм міжнародного права оформляє в Індії передачу РФР особистої колекції картин М.К.Реріха і своїх, що тимчасово виставляються в містах Радянського Союзу (всього 287 картин), а також що знаходилося у нього в маєтку «Tatguni Estate» у Бангалорі спадщини батьків (архіву, творів мистецтва, бібліотеки, особистих речей).

1990, 7 травня спеціальним авіарейсом з Індії в Москву Л.В.Шапошникова доставила унікальну спадщину Реріхів : архів, бібліотеку, картини, реліквії і особисті речі, а також урни з прахом Миколи Костянтиновича Реріха і Олени Іванівни Реріха.

1991, 20 вересня стає ініціатором перейменування РФР в Міжнародний Центр Реріхів (МЦР).

Дає згоду бути безстроковим почесним президентом МЦР і відмовляється від такого звання в усіх інших організаціях.

1992, 26 квітня робить письмове звернення до Реріхівських товариств Росії і інших незалежних держав про підтримку Міжнародного Центру Реріхів.

1992, травень засновує Міжнародний Трест Реріхів у Бангалорі («International Roerich Memorial Trust»).

1992, жовтень МЦР проводить першу міжнародну громадсько-наукову конференцію. Вона була присвячена 90-річчю з дня народження Ю.М.Реріха. Згодом такі конференції стали проходити щорічно.

1993, 30 січня помер у Бангалорі. Заповідав поховати себе на Батьківщині, в Санкт-Петербурзі, із здійсненням православного обряду у Володимирському соборі.

1993, 12 лютого в Москві відбулося відкриття Музею ім. М.К.Реріха.

1993 МЦР видає збірку статей і виступів С.М.Реріха «Прагнути до Прекрасного», присвячений його пам'яті.

1994, 8 квітня померла Девика Рані Реріх, дружина С.М.Реріха.

1994 МЦР видає збірку статей С.М.Реріха «Свет искусства» і набір листівок «С.М. Реріх», присвячені 90-річчю з дня народження художника.

1999 у Москві в МЦР відбулася Міжнародна громадсько-наукова конференція з нагоди святкування 125-річчя М.К.Реріха, 120-річчя О.І.Реріх, 95-річчя С.М.Реріха і 10-річчя Міжнародного Центру-музею імені М.К.Реріха (МЦР).

Відкрилася виставка картин (124 твори) М.К.Реріха, С.М.Реріха і Ю.Н.Реріха з приватних колекцій Росії і США.

Пройшли Ювілейні Реріхівские читання.

Малій планеті, відкритій вченим Кримської астрофізичної обсерваторії Л.М.Черних 15 жовтня 1969 р., присвоєно ім'я «Реріх».

У міжнародний каталог її занесли під номером 4426.

2000 МЦР видає два комплекти листівок «С.М.Реріх. З колекції Центру-музею ім. М.К.Реріха в Москві».

Створений відеофільм про С.М.Реріха «Молодший син» (студія «ТБ-ОАЗИС»). Автор фільму - Л.Тележко, режисер – Є.Плугатырева, оператор – А.Добрияник.

2001 прем'єр-міністр Індії Атал Бихари Ваджпайи відвідує маєток Реріхів в долині Кулу, стає головним опікуном Меморіального Тресту Реріхів (Бангалор-Кулу) і надає велику фінансову допомогу в ремонтно-відновних роботах.

2002, 21 червня в індійському штаті Карнатака відбулася церемонія закладки першого каменю в основу Меморіального комплексу, великого російсько-індійського культурного центру, в «Tatguni Estate» – маєтку видатного російського художника і громадського діяча Індії Святослава Миколайовича Реріха і його дружини Девіки Рані Реріх.

2004 у МЦР пройшли урочистості, присвячені 100-річчю від дня народження Святослава Миколайовича Реріха.

2004–2009 МЦР видає працю С.М.Реріха «Искусство и Жизнь» (2004), збірки статей «К беседе с художниками» (2006), «Врата в высшую жизнь» (2009) і двотомник «Письма» (2004-2005).

12 3
Інформація підготовлена за матеріалами: Міжнародного Центру Реріхів Центр-Музей імені М.К.Реріха