Реріх Святослав Миколайович

Передає в дар Державному Ермітажу картини, які вибрав директор музею Б.Б.Піотровський : «Надія» (1943), «Вічний поклик» (1944), «Лахул» (1944), «Червоне дерево» (1950), «Весна в Кулу» (1960), «Вартові» (1961), «Той інший світ» (1963), «Лакшамма» (1974), «Червоні стовбури» (1971), а також Новосибірській обласній картинній галереї – «Ми всі нашіптуємо» (1961), «Кочівники зі Спіті» (1970), «Гімалаї», «Синіолчу» (1954), «Манду» (1944). Офіційна передача картин відбулася пізніше.

Бере участь в зйомках кінофільму «Микола Реріх» («Київнаукфільм», 1975).

1975, 20 січня виступає у Будинку вчених (Ленінград).

1975, 21 січня виступає у Всесоюзному Географічному товаристві (Ленінград).

1975, 22 січня разом з Девикою Рані Реріх повертається в Москву.

1975, 1 лютого С.М. і Д.Р. Реріхи літаком повертаються з Москви в Індію.

1975–1976, квітень велика ювілейна виставка творів М.К. і С.М. Реріхів подорожує по містах Росії та інших республік : Москва, Ленінград, Томськ, Улан-Уде (травень - червень), Новосибірськ (серпень - вересень), Кемерово, Мінськ, Рига, Вільнюс, Київ, Тула (квітень).

1975, 9 квітня Карнатакська Академія художеств, Індійський Інститут світової культури, Индо-радянська культурна асоціація організували у Бангалорі вшановування С.М.Реріха як посланця світу і дружби між народами Індії і СРСР.

1976, січень у Калькутті, в музеї Академії Бирла, відбулася спільна виставка картин М.К. і С.М. Реріхів з приватних колекцій Індії. Ця виставка також була присвячена ювілейним датам М.К.Реріха і С.М.Реріха.

1976, серпень в Індію з СРСР була повернена особиста колекція С.М.Реріха – 320 полотен батька і сина Реріхів, які Святослав Реріх в 1974 р. залишив в СРСР для продовження маршруту ювілейної виставки.

1976, 15 листопада удостоєний Міжнародної премії ім. Дж.Неру за видатний внесок у розвиток співпраці між Індією і СРСР і зміцнення індо-радянської дружби.

1977, 13 березня голова Ради Міністрів СРСР А.Н.Косигін, посол СРСР в Індії і інші офіційні особи відвідали С.М. і Д.Р. Реріхів у маєтку «Tatguni Estate» у Бангалорі.

1977 і в подальші роки опікує і надає постійну підтримку школі імені Ауробіндо Гхош (Бангалор), в якій навчається більше двох тисяч дітей від трьох до п'ятнадцяти років.

1978, 11 березня для підготовки спільних виставок літаком з Індії у Болгарію було доставлено 300 полотен (132 картини М.К.Реріха і 168 картин С.М.Реріха). Були представлені також картини з Музею Миколи Реріха в Нью-Йорку, з Державної Третьяковской галереї (Москва), з Російського музею (Ленінград) та ін.

1978, 28 березня на запрошення Комітету культури НРБ виїжджає до Софії для участі у святкуванні століття незалежності Болгарії і в заходах року, присвяченого вивченню творчості М.К.Реріха у рамках Всенародної програми естетичного виховання.

1978 впродовж півроку пройшли спільні виставки творів М.К. і С.М. Реріхів в Софії, Русові, Пловдиві, Варні, Бургасі та інших містах Болгарії, а також в Австрії, у Відні. За вказівкою С.М.Реріха в жовтні картини були відправлені до СРСР.

1978, 31 березня обраний Почесним членом АХ Болгарії.

1978, 21 квітня обраний Почесним членом АХ СРСР.

1978, 3 травня обраний Почесним доктором Велико-Тирновського університету ім. Кирила і Мефодія; нагороджений урядом НРБ державним орденом Кирила і Мефодія I ступеню і медаллю, випущеною до 100-річчя незалежності Болгарії.

1978, 8 травня у Велико-Тирновському університеті ім. Кирила і Мефодія відбулися урочисті збори, на яких голова Комітету культури НРБ Л.Т.Живкова вручила С.М.Реріху диплом Почесного доктора Велико-Тирновського університету.

1978, травень відвідує Швейцарію.

1978, 1 червня приїжджає в Москву на запрошення АХ СРСР і упродовж двох тижнів зустрічається і веде ділові переговори в президії АН СРСР, в Міністерстві культури СРСР і МЗС СРСР про необхідність відновлення роботи інституту «Урусваті» по всіх напрямах колишньої діяльності.

1978, 3 червня поїздка в Суздаль.

1978, 7 червня в Москві відбулася урочиста церемонія вручення С.М.Реріху диплому Почесного члена АХ СРСР.

1978, 8 червня в Музеї мистецтв народів Сходу вранці відбулася зустріч з мистецтвознавцями і сходознавцями, ввечері – з школярами і членами Клубу ім. Р. Тагора.

1978, 10 червня зустріч з численними друзями в номері готелю «Росія».

1978, 14 червня повертається в Індію.

1978, 10 листопада в Російському музеї в Ленінграді відбулося відкриття спільної виставки картин М.К. і С.М. Реріхів.

1978–1984 в музеях Радянського Союзу пройшла велика пересувна виставка творів М.К. і С.М. Реріхів з особистих зібрань Святослава Реріха і музеїв Індії. Цю виставку приймали у себе міста: Ленінград, Одеса, Вільнюс, Львів, Київ, Москва, Мінськ, Алма-Ата, Фрунзе, Ташкент, Куйбишев, Горький, Перм, Харків, Ростов-на-Дону, Волгоград, Архангельськ, Петрозаводськ, Новосибірськ, Барнаул, Томськ, Омськ, Павлодар.

1979 у Бангалорі на зустрічі з Л.Т.Живковою підтримує її пропозицію про створення і проведення в Софії раз в три роки Міжнародної дитячої асамблеї «Прапор Світу» і стає членом ініціативного комітету.

1979–1980 купівля землі під будівництво великого культурно-просвітницького центру мистецтв у Бангалорі, яким С.М.Реріх керував до кінця життя : від будівництва виставкових і учбових приміщень до організації роботи художньої студії, що стала відділенням місцевого університету, з великою кількістю дитячих класів і великою бібліотекою по мистецтву різних країн.

1981, травень поїздка у Болгарію і Швейцарію.

1981, червень приїжджає в Москву на запрошення Міністерства культури СРСР і зупиняється в готелі «Радянська».

У Міністерстві культури СРСР обговорює подальший маршрут пересувної виставки, бере участь в численних зустрічах з діячами мистецтва і науки.

У АН СРСР виносить на обговорення план відновлення роботи Інституту Гімалайських досліджень «Урусваті», а також можливість співпраці радянських вчених з інститутом.

Відвідує в Державному музеї мистецтва народів Сходу постійну експозицію творів М.К.Реріха і його меморіальний кабінет, який був створений в 1979 р. на базі особистого дару президента Музею Миколи Реріха в Нью-Йорку К.Кемпбелл-Стіббе.

Приймає у себе в готелі численних відвідувачів, серед яких відомий японський вчений, професор Кюдзо Като.

1982, 8 червня Державна Рада НРБ нагороджує С.М.Реріха ювілейною медаллю до 1300-річчя Болгарії за видатний вклад в мистецтво і культуру і зміцнення дружби і співпраці між Болгарією і Індією.

1982, жовтень бере участь в роботі засновницької конференції Міжнародного фонду ім. Людмили Живковой в Софії.

Поїздка в Швейцарію.

1982, 7 листопада на запрошення Міністерства культури СРСР приїжджає в Москву у зв'язку зі святкуванням 80-річчя з дня народження Ю.Н.Реріха і зупиняється в готелі «Радянська».

1982, 8 листопада відвідує Виставку творів мистецтва народів Центральної Азії, присвячену Ю.Н.Реріху, в Державному музеї мистецтв народів Сходу, де зустрічається і розмовляє з москвичами і гостями столиці.

1982, листопад відбулися зустрічі з президентом АН СРСР А.П.Александровим, віце-президентом АН СРСР А.Л.Яншиним, а також з віце-президентом АХ СРСР В. С. Кеменовим.

1982, 10 листопада бере участь в створенні документального телефільму «Реріх» («Екран», 1982). Режисер-постановник – Ю.Н.Белянкін, сценаристи – В. Жданов і Ю.Н.Белянкін.

1982, 11 листопада відбулася зустріч з провідним науковим співробітником Державного етнографічного музею в Осаке (Японія) професором Кюдзо Като.

1982, 16 листопада повернення в Індію.

1983 під керівництвом і за участю С.М.Реріха у Бангалорі завершилася перша фаза будівництва будівель Карнатакського культурно-освітнього центру мистецтв, що включає комплекс: Школу образотворчих мистецтв, Музей давньоіндійського мистецтва Півдня, виставкові зали і Художню галерею імені М.К.Реріха.

Обраний президентом вченої ради з красних мистецтв у Бангалорському університеті і президентом координаційної ради Союзу художників штату Карнатака.

1983, 17 червня група радянських і чехословацьких альпіністів зійшла на одну з вершин Алтайських гір, що знаходиться поряд з піком М.К.Реріха, і назвала її – пік Святослава Реріха.

1984 у СРСР широко відзначалося 110-річчя від дня народження М.К.Реріха і 80-річчя С.М.Реріха.

1984, 16–17 жовтня в Новосибірську відбулася Всесоюзна наукова конференція «Реріхівські читання – 1984», присвячена М.К. і С.М. Реріхам.

1984, 21 жовтня на запрошення Міністерства культури СРСР і АХ СРСР приїжджає в Москву для участі в ювілейних заходах і зупиняється в готелі «Радянська».

1984, 23 жовтня відбулося відкриття великої ювілейної виставки творів М.К. і С.М. Реріхів в новій будівлі Державного музею мистецтва народів Сходу і урочистий прийом в АХ СРСР. Після закриття виставки в Москві картини М.К. і С.М. Реріхів з особистої колекції С.М.Реріха продовжують виставлятися в інших містах Радянського Союзу (Краснодар, Сочі, Іркутськ, Калінінград та ін.). Матеріальну відповідальність за збереження цієї колекції несе Виробничо-художнє об'єднання ім. Вучетіча при Міністерстві культури СРСР.

1984, 24, 25 і 30 жовтня в лекційному залі Державного музею мистецтва народів Сходу відбулася міжнародна конференція «Творчість М.К. і С.М. Реріхів». На конференції було оголошено про створення Комісії з культурно-мистецької спадщини М.К.Реріха (офіційно Комісія була затверджена наказом Міністерства культури СРСР № 194 від 6 травня 1986 р.).

Обирається почесним головою Комісії з культурно-мистецької спадщини М.К.Реріха.

1984, 27 жовтня приймає в готелі «Радянська» групу ленінградських діячів культури, серед яких художник В. Г. Панський, працюючий над оформленням Музею М.К.Реріха в Изваре, директор Управління об'єднаних музеїв Ленінградської області Г. І.Вавиліна, мистецтвознавець М.І.Польова. На зустрічі обговорюються перспективи організації державного Музею М.К.Реріха в Ізварі, розглядаються плани маєтку, відновленого будинку і фотознімки.

1984, 29 жовтня відбулася зустріч в Інституті міжнародних відносин із студентами МДІМВ і студентами Інституту країн Азії і Африки при МГУ.

1984, 30 жовтня виступає в центральному лекторії Всесоюзного товариства «Знання» (у залі Політехнічного музею) на урочистому вечорі «Сім'я Реріхів у боротьбі за мир».

1984 у Болгарії, в Софії святкувалося 110-річчя з дня народження М.К.Реріха і 80-річчя С.М.Реріха.

1984, 2 листопада виїжджає у Болгарію на п'ять днів.

Під час цієї поїздки нагороджений високим орденом Державної Ради НРБ «Мадарський Лицар» («The Knight of Madara») на знак великої дружби і співпраці з болгарською національною культурою.

1984, 9 листопада указом Президії Верховної Ради СРСР нагороджений орденом Дружби Народів (орден був вручений С.М.Реріху в Радянському посольстві в Делі в травні 1985 р.).

1985, травень два тижні проводить разом з Д.Р.Реріх у Швейцарії у К.Кемпбелл-Стіббе і зустрічається з представниками зарубіжних товариств ім. М.К.Реріха.

1985, грудень бере активну участь в проведенні у Бангалорі виставки живопису і графіки Прибалтійських республік СРСР.

1986 від АХ СРСР отримує запрошення відвідати Радянський Союз (візит запланований на 8 червня), проте поїздка не відбулася, оскільки співробітники Радянського посольства в Індії своєчасно не підтвердили замовлення квитків на літак.

1987, 5 травня на запрошення АХ СРСР приїжджає в Москву для участі у виставці творів членів АХ СРСР і зупиняється в готелі «Радянська».

1987, 7 травня виступає з промовою на відкритті XV Академічної виставки, в якій вперше в історії академії були запрошені брати участь і почесні члени АХ СРСР. Були виставлені картини С.М.Реріха : триптих «Ти не повинен бачити цього полум'я», «Священна флейта» (1955), портрети «Н.К.Реріх», «Пандіт Джавахарлал Неру», «Пані Девика Рані Реріх».

1987, 9 травня в день Перемоги зустрічається в готелі і розмовляє з друзями і знайомими з різних міст Радянського Союзу.

1987, 10 травня разом з іншими почесними членами АХ СРСР бере участь в прес-конференції.

Відбулося засідання Комісії з культурно-мистецької спадщини М.К.Реріха за участю С.М. і Д.Р. Реріхів, на якому обговорювалася можливість створення Музею ім. М.К.Реріха в Москві.

1987, 12 травня зустрічається і розмовляє з москвичами і гостями столиці в лекційному залі Державного музею мистецтв народів Сходу.

1987, 14 травня в Кремлі відбулася дружня зустріч і обід в тісному крузі з Генеральним секретарем ЦК КПРС і Головою Президії Верховної Ради СРСР М.С.Горбачевым і його дружиною.

1987, 15 травня поїздка на тиждень в Швейцарію. Проводить зустрічі з керівниками товариств ім. М.К.Реріха з різних країн світу.

1987, 21 травня поїздка у Болгарію. У Софії три дні знаходиться на лікуванні у доктора Кабакчиева (ускладнення після грипу).

Відбулася зустріч з Тодором Живковим, на якій обговорювалися шляхи розвитку культурного зв'язку між Болгарією і Індією: відкриття при Міжнародному фонді ім. Людмили Живкової Будинку Реріха як національного центру для вивчення і поширення творчої спадщини сім'ї Реріхів, видання книг Живої Етики для шкіл і вищих учбових закладів, співпраця болгарських вчених в Кулу і Бангалорі.

1987, 27 травня по дорозі з Болгарії в Індію зупиняється проїздом в Москві.

У Шереметьєво відбулися зустрічі з директором Інституту світової літератури АН СРСР Ф.Ф.Кузнецовым, діячами культури, друзями.

1987, 16 жовтня у Бангалорі відбулася урочиста церемонія прийняття С.М.Реріха в члени Індійської національної академії красних мистецтв (Lalit Kala Academy, Поділи). Церемонія транслювалася по Всеіндійському телебаченню.

1987, листопад завершує і підносить в дар нації великий, в повний ріст, портрет Індіри Ганді, написаний за замовленням уряду Індії для Центрального залу парламенту. Портрет був транспортований в Делі літаком військово-повітряних сил Індії.

1987, 19 листопада в день народження Індіри Ганді відбулося урочисте відкриття її портрета президентом Індії Р. Венкатараманом у присутності С.М.Реріха, Раджіва Ганді і усіх членів парламенту.

На честь художника був даний урочистий обід у президента Індії, на якому також був присутнім Раджив Ганді з сім'єю.

1987, 21 листопада в Делі відбулося відкриття Фестивалю радянсько-індійської дружби.

На честь С.М.Реріха був даний урочистий обід у прем'єр-міністра СРСР М.І.Рижкова.

1987, 19 грудня у Бангалорі відбулося відкриття Фестивалю радянсько-індійської дружби, в організації якого С.М.Реріх брав найактивнішу участь.

У Бангалорі під час фестивалю неодноразово зустрічається з радянськими артистами, діячами культури, представниками Радянського посольства в Делі і Генерального консульства в Мадрасі.

1987, 19 грудня - 1988, 11 січня приймає в себе у маєтку «Tatguni Estate» 57 груп радянських артистів і діячів культури.

1988 отримує запрошення від АН СРСР приїхати в Радянський Союз. За станом здоров'я (переніс операцію) зробити заплановану поїздку в Москву, а також Швейцарію і Болгарію не зміг.

1988, 4–5 жовтня в Дипломатичній академії МЗС СРСР спільно з Спілкою радянських товариств дружби і культурного зв'язку із зарубіжними країнами, Спілкою письменників СРСР, Інститутом сходознавства АН СРСР, Інститутом світової літератури ім. А.М.Горького АН СРСР і Товариством радянсько-індійської дружби проведений науково-практичний семінар «Творча спадщина сім'ї М.К.Реріха і гуманізація міжнародних відносин».

1989, 4 червня Центральне телебачення СРСР в передачі «Міжнародна панорама» транслює інтерв'ю з С.М.Реріхом, отримане у нього в лікарні Бангалора.

1989, 12 липня в Москві на засновницькій конференції Всесоюзної асоціації «Світ через культуру» (ініціатор В. М.Сидоров) заочно обраний почесним президентом асоціації.

1989, 29 липня в газеті «Радянська культура» опублікований відкритий лист Святослава Реріха «Зволікати не можна»! від 3 липня 1989 р., адресоване радянській громадськості, з викладом концепції створення громадського музею ім. М.К.Реріха.

1989, 2 жовтня в Москві за ініціативою С.М.Реріха і за участю Р. М.Горбачевої створюється Радянський Фонд Реріхів (СФР).

Заочно обирається почесним головою СФР.

1989, 4 листопада на запрошення Уряду СРСР С.М. і Д.Р. Реріхи приїжджають в Москву для вирішення проблем становлення СФР і для вибору будівлі і зупиняються в закритому урядовому особняку на вул. Косигіна.

Рада Міністрів СРСР видає Постанову № 950 від 4 листопада 1989 р. «Про Радянський Фонд Реріхів і Центр-музей імені М.К. Реріха».

1989, листопад за час перебування в Москві зустрічається і веде переговори: в Московській патріархії з митрополитом Волоколамським і Юрьевським його преосвященством Пітірімом, з керівником МНТК «Мікрохірургія ока» С.М.Федоровым, з першим заступником міністра закордонних справ Ю.М.Воронцовым, з керівниками Радянського Фонду Культури і Радянського Фонду Світу, з президентом АН СРСР Г. І.Марчуком, з головним архітектором Москви і головою Моссовета В. Т. Сайкиним.

Оглядає сім будівель для СФР і Центру-музею ім. М.К.Реріха і зупиняє свій вибір на «Садибі Лопухіних».

Відвідує АХ СРСР і Державний музей мистецтва народів Сходу.

Виступає по Центральному телебаченню в передачі «Недільна проповідь» і дає інтерв'ю кореспондентові газети «Радянська культура», яке було опубліковано 23 листопада 1989 р.

На честь С.М. і Д.Р. Реріхів був даний прийом в Посольстві Індії в СРСР.

1989, 6 листопада бере участь у засіданні Б’юро Правління РФР.

1989, 17 листопада відбулася друга зустріч С.М. і Д.Р. Реріхів з М.С.Горбачовим і Р.М.Горбачевою у зв'язку зі створенням РФР.

1989, 23 листопада виступає на прес-конференції в прес-центрі МЗС СРСР.

1989, 24 листопада бере участь у засіданні Правління РФР, на якому було вирішено при РФР організувати громадський культурно-просвітницький і науковий Центр-музей ім. М.К.Реріха.

На пост директора музею висуває кандидатуру Л.В.Шапошниковой, вченого, індолога, письменника.

Заявляє про свій намір передати РФР картини і архіви своїх батьків і брата.

1989, 28 листопада було прийнято рішення Виконкому Моссовета про надання для розміщення РФР в Москві архітектурного пам'ятника «Садиба Лопухіних».

1989 перед від'їздом в Індію запрошує Л.В.Шапошникову приїхати у Бангалор для підготовки і передачі РФР спадщини М.К. і О.І. Реріхів.

1990, 19 березня відповідно до норм міжнародного права оформляє в Індії передачу РФР особистої колекції картин М.К.Реріха і своїх, що тимчасово виставляються в містах Радянського Союзу (всього 287 картин), а також що знаходилося у нього в маєтку «Tatguni Estate» у Бангалорі спадщини батьків (архіву, творів мистецтва, бібліотеки, особистих речей).

1990, 7 травня спеціальним авіарейсом з Індії в Москву Л.В.Шапошникова доставила унікальну спадщину Реріхів : архів, бібліотеку, картини, реліквії і особисті речі, а також урни з прахом Миколи Костянтиновича Реріха і Олени Іванівни Реріха.

1991, 20 вересня стає ініціатором перейменування РФР в Міжнародний Центр Реріхів (МЦР).

Дає згоду бути безстроковим почесним президентом МЦР і відмовляється від такого звання в усіх інших організаціях.

1992, 26 квітня робить письмове звернення до Реріхівських товариств Росії і інших незалежних держав про підтримку Міжнародного Центру Реріхів.

1992, травень засновує Міжнародний Трест Реріхів у Бангалорі («International Roerich Memorial Trust»).

1992, жовтень МЦР проводить першу міжнародну громадсько-наукову конференцію. Вона була присвячена 90-річчю з дня народження Ю.М.Реріха. Згодом такі конференції стали проходити щорічно.

1993, 30 січня помер у Бангалорі. Заповідав поховати себе на Батьківщині, в Санкт-Петербурзі, із здійсненням православного обряду у Володимирському соборі.

1993, 12 лютого в Москві відбулося відкриття Музею ім. М.К.Реріха.

1993 МЦР видає збірку статей і виступів С.М.Реріха «Прагнути до Прекрасного», присвячений його пам'яті.

1994, 8 квітня померла Девика Рані Реріх, дружина С.М.Реріха.

1994 МЦР видає збірку статей С.М.Реріха «Свет искусства» і набір листівок «С.М. Реріх», присвячені 90-річчю з дня народження художника.

1999 у Москві в МЦР відбулася Міжнародна громадсько-наукова конференція з нагоди святкування 125-річчя М.К.Реріха, 120-річчя О.І.Реріх, 95-річчя С.М.Реріха і 10-річчя Міжнародного Центру-музею імені М.К.Реріха (МЦР).

Відкрилася виставка картин (124 твори) М.К.Реріха, С.М.Реріха і Ю.Н.Реріха з приватних колекцій Росії і США.

Пройшли Ювілейні Реріхівские читання.

Малій планеті, відкритій вченим Кримської астрофізичної обсерваторії Л.М.Черних 15 жовтня 1969 р., присвоєно ім'я «Реріх».

У міжнародний каталог її занесли під номером 4426.

2000 МЦР видає два комплекти листівок «С.М.Реріх. З колекції Центру-музею ім. М.К.Реріха в Москві».

Створений відеофільм про С.М.Реріха «Молодший син» (студія «ТБ-ОАЗИС»). Автор фільму - Л.Тележко, режисер – Є.Плугатырева, оператор – А.Добрияник.

2001 прем'єр-міністр Індії Атал Бихари Ваджпайи відвідує маєток Реріхів в долині Кулу, стає головним опікуном Меморіального Тресту Реріхів (Бангалор-Кулу) і надає велику фінансову допомогу в ремонтно-відновних роботах.

2002, 21 червня в індійському штаті Карнатака відбулася церемонія закладки першого каменю в основу Меморіального комплексу, великого російсько-індійського культурного центру, в «Tatguni Estate» – маєтку видатного російського художника і громадського діяча Індії Святослава Миколайовича Реріха і його дружини Девіки Рані Реріх.

2004 у МЦР пройшли урочистості, присвячені 100-річчю від дня народження Святослава Миколайовича Реріха.

2004–2009 МЦР видає працю С.М.Реріха «Искусство и Жизнь» (2004), збірки статей «К беседе с художниками» (2006), «Врата в высшую жизнь» (2009) і двотомник «Письма» (2004-2005).