Реріх Олена Іванівна

Семінар

Вівторок
25 лютого
Початок о 18:00

Тема:

Явище Матері Світу в умовах Великої Битви
(До дня народження
Олени Реріх та Лесі Українки)


м.Київ-34,
вул.Володимирська, 45-а

Київський будинок вчених

ZOOM Семінар

Вівторок
25 лютого
Початок о 18:00

Тема:

Явище Матері Світу в умовах Великої Битви
(До дня народження
Олени Реріх та Лесі Українки)

Організатор залишає за собою
право видалити з конференції
за некоректну поведінку


Ідентификатор конференції:
797 5052 0089
Код доступу:
0KjK80

Біографія1 2
О.І. Реріх під час Центрально-Азійської експедиції

О.І.Реріх під час Центрально-Азійської
експедиції.

З 1924 по 1928 роки Олена Іванівна бере участь eграндіозній експедиції, організованій М.К. Реріхом по важкодоступних і малодосліджених районах Центральної Азії. Вона була єдиною жінкою, яка пройшла весь важкий маршрут. Олена Іванівна розділила з іншими членами експедиції усі тяготи шляху і смертельні небезпеки. «Принести допомогу, підбадьорити, роз'яснити, не шкодує сил – на все готова Олена Іванівна. Часто залишається лише вражатися, звідки беруться сили, особливо ж знаючи її слабке серце <.> На коні разом з нами Олена Іванівна проїхала всю Азію, – писав Микола Костянтинович,т – замерзала і голодувала у Тибеті, але завжди перша подавала приклад бадьорості всьому каравану. І чим більше була небезпека, тим бадьорішою, готовнішою і радіснішою була вона. У самої пульс був 140, але вона все ж намагалася особисто брати участь і у влаштуванні каравану, і у залагоджуванні усіх подорожніх турбот. Ніхто ніколи не бачив зневіри або відчаю, адже до того бувало немало приводів найрізноманітнішого характеру».

У 1926 році у Монголії (Улан-Батор), де в цей час знаходилася експедиція, був опублікований рукопис О.І. Реріх «Основи буддизму». У цій книзі трактуються фундаментальні філософські поняття вчення Будди, такі як перевтілення, закон карми, Нірвана, а також говориться про якнайглибшу моральну основу цього вчення, яке спростовує один з основних стереотипів західного мислення про людину у буддизмі як про нікчемну, забуту Богом істоту.

Книги Вчення Живої Етики

Книги Вчення Живої Етики.

У 1927 році там же, у Монголії, побачила світ одна з книг Живої Етики – «Община».

У 1928 році, після повернення з Центрально-Азійської експедиції, Реріхи поселяються у древній мальовничій долині Кулу у Західних Гімалаях. Тут вони засновують Інститут Гімалайських досліджень «Урусваті» – «Вранішня зоря». О.І.Реріх обирається почесним віце-президентом цієї унікальної наукової установи і бере найдіяльнішу участь в організації його роботи. Тут, в Кулу, Олена Іванівна знову присвячує себе роботі над головною працею свого життя – книгами Живої Етики – і продовжує вести цю роботу до кінця життя. Будучи філософією космічної реальності, Жива Етика містить у собі унікальну систему пізнання, засновану на загальних і часткових законах Космосу, невід'ємною частиною якого є Земля і людство. Ця система пізнання Живої Етики відповідає новому еволюційному витку розвитку людства, коли на зміну науковому мисленню приходить космічне світовідчуття. Назва самої філософії – Жива Етика – пов'язує людину і Космос в єдину одухотворену систему.

У 1929 році у Парижі під псевдонімом Же. Сент-Ілер видається робота О.І. Реріх «Криптограми Сходу». Ці твори (чи апокрифи, тобто тексти, що не увійшли до канонічних писань) передають легендарні та історичні події давно минулих днів, розповідають про невідомі сторони життя Великих Вчителів людства – Будди, Христа, Аполлонія Тіанського, Сергія Радонежського. Образу Сергія, Хранителя і Заступника землі руської, Олена Іванівна Реріх присвятить окрему роботу, в якій прекрасне знання історії і богослов’я поєднається з глибокою і трепетною любов'ю до подвижника.

Блискуче володіння іноземними мовами і глибоке знання філософії дозволило О.І. Реріх перекласти російською мовою «Таємну Доктрину» - видатна праця засновниці Теософського товариства Олени Петрівни Блаватської, а також вибрані листи Махатм («Чаша Сходу»), що дозволило познайомити російськомовного читача з цими найважливішими теософськими творами.

Листи О.І. Реріх, видані МЦР

Листи О.І. Реріх, видані МЦР.

Особливе місце у спадщині Олени Іванівни Реріх займають її листи тим, хто вивчає Живу Етику. Якщо вчення Живої Етики створювалося Оленою Іванівною у співпраці з Вчителями, то «Листи» є блискучим зразком її індивідуальної творчості. Маючи дивовижний дар просвітителя, вона простою і доступною мовою пояснювала своїм кореспондентам складні питання буття. В тому числі про місце і роль людини у всесвіті, про закономірності взаємодії людини і космосу, особливості взаємозв'язку духу і матерії. Давала життєві і практичні поради. Читаючи ці листи, вражаєшся не лише її глибокому знанню давніх філософських вчень, праць східних і європейських мислителів, але і широкому, ясному розумінню основ буття. Тому «Листи» О.І. Реріх є необхідною і невід'ємною частиною самої Живої Етики.

Двотомник «Листів Олени Реріх» вперше вийшов у Ризі в 1940 році і відтоді неодноразово перевидавався. Нині видані повне зібрання листів Олени Іванівни Реріх (тт. I - IX) з відділу рукописів Міжнародного Центру Реріхів. У них публікується частина листування, що ніколи раніше не видавалося, яке дозволяє абсолютно по-новому оцінити участь цієї видатної жінки в русі Знамено Світу, пов'язаному з Пактом Реріха. Можна з повною впевненістю говорити, що без Олени Іванівни Реріх прийняття Пакту було б неможливим. Саме вона під час Маньчжурської експедиції М.К.Реріха (1934 - 1935 рр.) вела все ділове листування з міжнародними культурно-просвітницькими організаціями і координувала їхню діяльність. Підсумком її подвижницької праці стало підписання 15 квітня 1935 року Пакту Реріха главами 22 країн, включаючи США.

С. Н. Реріх. Портрет О.І. Реріх

С. Н. Реріх. Портрет О.І. Реріх.
(1937)

У січні 1948 р., незабаром після смерті чоловіка, Олена Іванівна разом з Юрієм Миколайовичем Реріхом покидає долину Кулу і після короткого перебування в Делі і Кхандалі поселяється у невеликому курортному містечку Калімпонзі на схилах Східних Гімалаїв.

О.І. Реріх завжди прагнула повернутися до Росії. Її звернення про повернення на Батьківщину, подані у радянське посольство, залишалися без відповіді. Такі ж долю отримали листи і прохання на адресу уряду. Не допомогла і Академія мистецтв. Але, незважаючи на усі відмови, Олена Іванівна сподівалася повернутися, довезти усі зібрані нею скарби і хоч би декілька років попрацювати для Країни Кращої – так вона називала Росію. Надія побачити Росію не покидала її до останніх днів: «Не може бути, щоб я не приїхала. Я повинна приїхати»!т – повторила вона вже перед своїм відходом. Але це повернення так і не відбулося. Країна відмовила своїй великій дочці у в'їзді. 5 жовтня 1955 року Олена Іванівна Реріх пішла з життя.

Чим більше проходить часу і чим глибше ми проникаємо в духовно-філософську спадщину видатного російського філософа Олени Іванівни Реріх, тим ясніше стає велич зробленого нею для еволюції планети і всього людства.

Інформація підготовлена за матеріалами: Міжнародного Центру Реріхів Центр-Музей імені М.К.Реріха