Українське Реріхівське Товариство

Примітка

Поки Міжнародний Центр Реріхів очолювала Людмила Василівна Шапошникова все так і було. Вона, як довірена особа Святослава Реріха свято виконувала та примножувала його Заповіт. Після відходу Людмили Василівни 24 липня 2015 року почалася історія зрад та захоплення Центру-Музею імені М.К. Реріха, руйнування його унікальної експозиції космізму, привласнення державою Росією Спадщини Реріхів (всіх чотирьох) — предметів, речей, артефактів, архівних матеріалів Музею і самої Садиби Лопухіних, в якому був розміщений Музей та Міжнародна організація МЦР. (2017 р.). Подальші події розвивалися дуже стрімко аж до 24 лютого 2022 року, коли Росія відкрито напала на Україну, а керівник МЦР Стеценко виступив з доповіддю, яка оправдувала війну так званою «місією Росії». І, якщо «Американська трагедія» завершилася пограбуванням Музею Реріха в Нью-Йорку, то «Московська трагедія» не тільки зруйнувала унікальний Музей імені М.К. Реріха як Магніт, але отримала ідеологічний напрямок від «партії війни» — оправдання відвертих злочинів Вченням Живої Етики, Знаменом Миру Пакту Реріха, цинічним прикриттям злочинів «місією Росії» — оправдання ЗЛА. На таку підміну ідей Реріхів та Вчителя може зважитися тільки відверте свідоме ЗЛО, ієрофанти якого дуже освічені. Тому «Московська трагедія» веде до руйнування не тільки Росії, але і Європи і Америки, і має вже планетарне значення, як про це не один раз попереджала Людмила Шапошникова. ЗЛО перемогло в Росії, порушило всі закони міжнародного права і загрожує тепер Планеті. Сталася велика трагедія Апокаліптичного характеру планетарного масштабу.

Міжнародній Раді Реріхівських організацій
імені Святослава Реріха

Людина вбила собі в голову, що вона є творцем Нового Світу.
Сучасні вожді вважають, що будують Новий Світ, але нікому не спадає на думку, що їхній новий світ є вискал старого.
Новий Світ йде своїми шляхами.
(Братство, §289)

… у цей момент в Росії перемогло зло. Але не переможені ті, хто реально протистоїть злу.
Людмила Шапошникова

Можемо констатувати факт, що в реріхівському русі зло проявилося відкрито в доповіді Стеценка 24 березня 2022 р. і це момент істини – розкол на виявлення ликів – улюблена тактика Вчителів – Тактика Адверза.

На жаль, правління МЦР підтримало напрям, не притаманний Реріхівським ідеям, і таким чином долучилося до руйнівного процесу після захоплення Центру-Музею імені М.К. Реріха в 2017 році.

Заява
Міжнародної громадської організації «Українське Реріхівське товариство»,
члена Міжнародної громадської організації «Міжнародний центр Реріхів»

Ми переживаємо складний час випробування на міцність, час вибору подальшого шляху. Безпрецедентне захоплення чиновниками Мінкульту РФ Садиби Лопухіних і всього майна громадської організації «Міжнародний Центр Реріхів» і його громадського Музею імені М.К.Реріха став для учасників реріхівського руху, які підтримували МЦР, перевіркою не лише правильності розуміння цілей та завдань, поставлених перед нами С.М.Реріхом і Л.В.Шапошниковою, а й щирості намірів. Саме зараз ми є свідками того процесу, який був названий «виявленням ликів».

Скажемо прямо, нас не здивувала позиція керівника КРКПГО «Товариство Реріхів» Л.В.Кудряшової, виражена у її виступах та листі під назвою «Не можу мовчати», поширеному нею серед учасників реріхівського руху. Ця позиція стала закономірним наслідком її вибору, зробленого ще 1991 року, коли вона серед керівників восьми реріхівських організацій України (створених колишнім співголовою нашого товариства Л.В.Стрельцовою з певною метою) підписала ультиматум Стрельцової, де містилася вимога передати спадщину Реріхів, привезену з Індії Л.В.Шапошниковою, «радянському народові». Тоді можна було віднести це рішення до омани молодості, однак і впродовж наступних років ми були свідками нещирості й лукавих вивертів Л.В.Кудряшової. Але всі ми не досконалі і тому перебуваємо на випробуванні, всім дається шанс знайти вірний шлях.

Великий шанс був даний і Л.В.Кудряшовій — працювати у співпраці з нашим великим земним Учителем — Людмилою Василівною Шапошниковою. Але Кудряшова обманула і зрадила Вчителя і його справу, і розплата за це є неминучою. І не лише в цьому полягають страшні наслідки її вчинку. Уміло маніпулюючи добрим ставленням людей до неї, вона змогла завоювати їхню довіру, стати для багатьох авторитетом. Тому закинуті в її виступах і листі черви сумніву можуть вирости в чиїхось ще не зміцнілих свідомостях у драконів, які все руйнують і призводять до зради.

Звернення учасників Круглого столу
«Врятуймо громадський Музей імені М.К.Реріха»
до міжнародної культурної та музейної громадськості

Київський Будинок вчених
Національної академії наук України

В останні часи ми спостерігаємо багато блюзнірських
актів руйнувань пам'яток культури у світі,
ми спостерігаємо активізацію темних екстремістських сил
і навіть нові гібридні форми повзучої Третьої світової війни,
але вражає наглість цих сил в зазіханні на
миротворчі ідеї Пакту Реріха, основи правозахисних
принципів людства, ООН і ЮНЕСКО.
Микола Реріх — автор і засновник
першого юридичного договору із захисту пам'яток культури,
закладів науки й освіти, колекцій, бібліотек
і самих працівників культури, мистецтва і їхніх надбань.
Ми обурюємося актами вандалізму в світі —
в Сирії, Іраку, Афганістані, в Україні,
і називаємо їх злочинами проти людства.
Але як назвати вандалізм проти творця Пакту Реріха,
проти громадського Центру-Музею імені М.К. Реріха в Москві?
Це виклик пітьми проти Світла -
ЗНАК тривоги і небезпеки для всього людства,
ЗНАК зневаги святая-святих моральних захисних основ людства:
знехтувано авторські права та Заповіт самого творця захисних принципів
культури народів світу — Миколи Реріха.
Порушили ці принципи Державний Музей народів Сходу під прикриттям
Міністерства культури і силових структур Росії. Порушені ті гарантії, що були дані
Святославу Реріху, громадянинові Індії, Урядом Росії.

Можна сподіватися, що вивчення
давніх розписів українських писанок розкриє не тільки
безліч загадок праісторії східнослов'янських
народів, а й дозволить краще зрозуміти джерела
сучасного декоративного мистецтва України.
... Особливу групу являють гуцульські писанки.
За вишуканість творчого смаку і тонкощі
виконання їх можна прирівняти до
всесвітньовідомих шедеврів іранських, індійських,
китайських та японських мініатюр.
Ераст Біняшевський

«Українська музика та поезія – найпишніша і найароматніша гілка на дереві світової народної творчості», – писав А.В. Луначарський у рефераті, присвяченому Т.Г. Шевченкові. Ці слова можна цілком віднести до такого народного явища, як українська писанка, яка не тільки доповнює те, що народ висловив в музиці, ліриці, слові, але й проявляє Дух народу, запам'ятовує у світлі й у зримих формах найдосконалішу реальність, яка відкрилася народові в найтривалішому за часом досвіді. У досвіді, який не переривався впродовж тисячоліть і був пов'язаний з таким чудодійним явищем природи, як весняне пробудження. Це, можливо, найдивовижніша історія багатостраждального народу України, його втаємничених почуттів і мудрості, що не передаються нічим іншим, як тільки цими хитромудрими ієрогліфами – письменами, незрівнянними за кольором і пластикою лінії, за досконалістю композиції, за простотою і незбагненною складністю, де знаки-символи виражають вічні цінності.

Лист МГО “Українське Реріхівське товариство” в Міністерство культури РФ
у зв'язку з проведенням 16.02.2016 р. засідання колегії МК РФ з питання створення державного музею родини Реріхів в садибі Лопухіних

На колегію Міністерства культури РФ

Копії: Міністру культури РФ В.Р. Мединському
Першому заступнику голови комісії
з питань культури Громадської палати РФ М.Ю.Лермонтову

Шановні члени колегії!

Ми – Міжнародна громадська організація, колективний член Міжнародного Центру Реріхів (МЦР), як і вся культурна громадськість світу, дуже стурбовані ситуацією, що склалася навколо Міжнародного Центру Реріхів та Центру-Музею імені М. К. Реріха в Москві.

Нам стало відомо, що 16.02.2016 року заплановане засідання колегії Міністерства культури РФ. Одне з питань порядку денного «Про проект концепції Музею родини Реріхів». Також нам відомо, що пропоновану до розгляду концепцію державного музею Реріхів розроблено керівництвом Державного музею Сходу (ДМС), а представників найбільшого в світі громадського Центру-Музею імені М. К. Реріха (МЦР), що існує понад 25 років та плідно працює, навіть не запрошено на це засідання.

Світлій пам’яті Людмили Василівни Шапошникової
(26.07.1926 – 24.08.2015)

Міжнародна громадська організація «Українське Реріхівське товариство» з великою скорботою і стурбованістю сприйняла повідомлення про відхід генерального директора Центру-Музею імені М.К.Реріха в Москві Людмили Василівни Шапошникової на 90-му році життя 24.08.2015 року, в час небезпеки знищення Музею і всього того, що Вона створила. А це грандіозне планетарне Явище без перебільшення. Воістину, вона легендарна творча особистість космічного порядку, що спрямувала людство на еволюційний шлях розвитку, заклавши основи нової космічної свідомості на основі Вчення Живої Етики – філософії Космічної Реальності.

Скажемо відверто – ми завдячуємо Людмилі Василівні долею товариства і особистого вибору людей, які розпізнали в ній доленосну Правду.

Привітання Міжнародного Центру Реріхів
Київській Міжнародній конференції
«Передчуття Нової Епохи у творчості
Лесі Українки та Івана Франка. Паралелі й тотожності
з філософсько-енергетичним Вченням «Жива Етика», 1996 рік

Міжнародний Центр Реріхів сердечно вітає учасників та організаторів Київської Міжнародної конференції «Передчуття Нової Епохи у творчості Лесі Українки та Івана Франка. Паралелі й тотожності з філософсько-енергетичним Вченням «Жива Етика».

Якій би темі не було присвячено конференцію, вона розкривається в просторі своєї епохи, і тому неминуче несе у собі відбиток часу. Грізний «перевал» ІІ і ІІІ тисячоліть з особливою силою примусив дослухатися до биття пульсу культури. Життя культури сьогодні – один із найважливіших векторів у стратегії виживання світової цивілізації.

Міжнародна конференція «Духовний образ Росії в філософсько-художній спадщині Миколи Костянтиновича та Олени Іванівни Реріхів», яка відбулася у Москві на початку жовтня, з особливою силою підкреслила духовно-енергетичну сутність явищ культури і зробила зримою роль культури у духовному Всесвіті.